.Прочитати текст,знайти займенники.У дужках записати розряд займенника та відмінок. Бачив ти коли-небудь, як цвітуть соняшники на полі? Море соняш­никового цвіту. Безліч розкішних, великих, променистих квіток. І кожна квітка обов'язково тягнеться до сонця. Відійде сонце, скажімо, на пів­день, а вони всі, як по команді, знову за ним повертаються. Тільки-но воно сходить з-за обрію, а всі соняшники вже повернули до нього свої голови.От за це люди й люблять її, оцю квітку. За те, що вона до сонця гнеться. І людей таких люблять, що, як ти їх не гни, не викручуй, а вони все до хорошого в житті тягнуться. Як соняшники до сонця (За В. Ко­заченком). *

Сурядні речення:

Виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях.

Кидає віжки, зістрибує, і вже тріщить цупка стерня під чобітьми.

А хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке.

Тільки не гармату тягнуть за собою,  а  звичайну бочку-водовозку.

Підрядні речення:

Поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними.

(О.Гончар. За мить щастя)

Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.

В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу.

(О.Гончар. Залізний острів).

ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.

Але найбільше буква П любила подорожувати.

Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.

То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.

І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.

Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.

Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.

— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.

- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.

І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.

А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.

Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.

— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!