Прочитай афоризми Григорія Сковороди. Підкресли займенники. Зроби іх морфологічний розбір (як частину мови) за схемою, поданою у підручнику. Поясни афоризм, поданий в останньому реченні. 1) Любов виникае з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. 2) Xба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? 3) Не все те отрута, що неприемне на смак. 4) Добрий розум, робить легким будь-який б життя. 5) Tи не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним 1 двох-трьох ворогів
поясний час - середній сонячний час, обумовлений для 24 основних географічних меридіанів, віддалених на 15. по довготі. Поверхня Землі розділена на 24 часових пояси (з номерами від 0 до 23), в межах кожного з яких поясний час збігається з часом проходить через них основного меридіана. Поясний час в суміжних поясах різниться на 1 ч. Рахунок поясів ведеться з заходу на схід. Основним меридіаном нульового поясу є Грінвічський меридіан. Різниця (в годинах) між поясним часом будь-якого пояса і всесвітнім часом дорівнює номеру пояса
Объяснение:
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.