Прочитай текст. Випиши із нього займенники та визнач розряд за значенням.
Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?
Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, народу, що цілі віки бився, як лев за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров, своє життя, як казав великий Шевченко, «без золота, без каменю, без хитрої мови» на виковування в боротьбі свободи, права на повноцінне життя, на виявлення в житті всіх своїх здібностей!
Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.
Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За до вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.
У реченні вставні слова і речення:
1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними іб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.
На мою думку , флегматикам.Кому можна не займати спокою, так це флегматикам. Їх емоційний фон незворушний, як водна гладь в безвітряну погоду. Їх дуже важко вивести з звичного душевної рівноваги, але якщо це сталося, то зупинити розбушувався флегматика не так просто. Однак найчастіше надмірний спокій позбавляє їх можливості виражати бурхливі емоції, такі як радість або які-небудь інші емоційні потрясіння. Флегматики розважливі, уважні, послідовні і не люблять квапити подій, воліють виконувати роботу в певній послідовності. Вони не здатні зосередити свою увагу відразу на декількох справах, вважаючи більш раціональним виконати одне завдання, але добре. З-за своєї любові до всього постійного і стабільного, флегматики не мають надто широким колом друзів, обмежуючись лише самими близькими, надійними і перевіреними друзями. Але цілком здатні уживатися з оточуючими їх людьми, зважаючи на свою миролюбність та врівноваженості, тому до нових людей, хоч і з труднощами, але цілком здатні пристосуватися. Такі властивості флегматиків можуть сприяти швидкому просуванню по кар’єрних сходах. З відомих людей флегматиками були: М. І. Кутузов, В. А. Крилов.