Прочитайте діалог, виправте помилки. Поговорили
- Сашко, доброго ранку! А матуся твоя вдома?
- Так. Заходячи в кімнату, вона сиділа й читала книжку. Проходьте в будинок до неї.
Сусід здивовано зиркнув на хлопця, а той продовжував:
- Там і Лізка, сестра моя, триндикає на своїй скрипці. Хоча, слухая той бренькіт, у мене виникло бажання вчитися грати на якомусь інструменті. А вам для чого мамка потрібна?
- Та хотів запитати, чи не збирається вона куди їхати, - ще більш заклопотаніше відповів Максим Петрович і додав: - Хотів, щоб вона по дорозі глянула, чи не лежить де там моя бейсболка, бо тільки сьогодні зрозумів, що вчора, під’їжджаючи до свого села, у мене вона злетіла.
Сусід і Сашко враз затихли, уважно дивившися один на одну, та засміялися:
відповідь:
пояснення:
кожного з нас час від часу настигають лінощі. замість того аби зробити справу, хочеться подивитися телевізор, піддатися обіймам морфея, а в твоїй голові постійно лунає внутрішній голос і спокушає тебе бити байдики. але часто за таким «невинним відпочинком, начебто на півгодинки» слідують негативні наслідки. тож я хочу дати вам пораду, як із цим боротися.
ну, по-перше, слід створити мотивацію. ось, наприклад, якщо виконуєш справу, то купляєш собі нову гарненьку сукню або кофтинку. але якщо не виконуєш, то маєш пожертвувати якоюсь річчю із свого гардеробу. в моєму випадку це працює на всі сто відсотків. по-друге, треба просто налаштувати себе на те, що крім тебе, цього ніхто не виконає. і тоді, можливо, хтось залишиться без сніданку, хтось отримає погану оцінку, а комусь просто буде соромно. та хіба останнє - це не найгірше, що тільки може бути?
тож, наостанок хочу сказати, що лінощі ще нікому не в цьому житті і, напевно, не . з ними треба вести боротьбу, і не один день, а мабуть все життя.