Прочитайте речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

1. Тільки цвіркун цвіркоче в житі шелестить сухий колос та інколи запідпадьомкає перепелиця (М. Коцюбинський). 2. Креснула блискавка торохнув грім немов на залізний дах сипнули повну торбинку каштанів (Гр. Тютюнник). 3. Сади осипалися милі що чарували так мене і знов Дніпра чекають хвилі коли їх крига одягне (В. Сосюра). 4. 3-за землі на кривавій вій попрузі неба скочила невеличка іскорка довга променяста смуга від неї над землею далі викотився серп огненного кільця й пучок світла полився розливаючись по горах лісах по високих будівлях (Панас Мирний). 5. Ще трималися по садках пізні сливи й яблуками було обкидано гілля як раптом пішов сніг (€. Гуцало).

a. Випишіть спочатку складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком, а по-

тім - із підрядним і сурядним у робочий зошит.

B. Підкресліть граматичні основи й розставте розділові знаки у виписаних реченнях.

B. Побудуйте схеми цих речень.
​

Поведінка людини проявляється в конкретних діях, вчинках, словах. Це віддзеркалення її внутрішнього світу, освіченості, психічного стану, ставлення до інших людей. Усі люди різні, з різних родин, зі своїми інтересами та світосприйняттям, особливостями мислення . З самого дитинства нас вчать поводитися певним чином, а ще ми бачимо, як поводять себе дорослі, та переймаємо це.

У різноманітних життєвих ситуаціях від нас вимагається поводитися так-то й так, проте чи часто ми замислюємося над тим, чому ми вчиняємо певним чином? Чому інші люди поводяться так, а не інакше? І чому неможливо завжди мати «відмінно» з поведінки, як би того дуже бажали наші батьки, не лише в шкільному класі, але й в інших сферах життя?

По тому, як людина тримає своє слово, що каже про інших, як ставиться до близьких, чим захоплюється, як спілкується, ми складаємо своє враження про неї. З тими, хто нам подобається, ми хочемо спілкуватися, довіряємо їм. Проте трапляється, що хтось поводиться нещиро, щось вдає з себе, робить певні речі заради власної вигоди. Робити певні висновки, судити людину за її поведінкою треба обережно.

У нашому світі, де ми вступаємо у безліч формальних стосунків, неможливо завжди поводитися щиро та безпосередньо. Нам доводиться дотримуватися певної дисципліни, коли ми у школі, на роботі, в громадському місці. Мабуть, у цьому є сенс, адже як говорить приказка, не варто сунутися в чужий монастир зі своїм уставом. Та й завжди поводитися так, як тобі кажуть, не думаючи, неможна.

На мою думку, кожен з нас має повне право виражати свою індивідуальність через свою поведінку, не доставляючи при цьому неприємностей оточуючим. Мені, наприклад, неприємно, коли хтось їде в автобусі та слухає на повну гучність музику на своєму телефоні. І йому байдуже, що іншим його музика може не подобатися, або в когось болить голова, або хтось розмовляє. Така поведінка показує, що людина не вміє мирно співіснувати з іншими, вона або егоїстична, або намагається привернути до себе увагу.

Кажуть, зустрічають по одежі, проводжають по розуму. А от поведінка людини – то одежа її особистості, яку вона носить постійно. Тож, мабуть, треба дбати про неї та тримати в чистоті.

  Мова – це засіб спілкування, він властивий тільки людям.

   Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови. 

    Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.