Прочитайте речення. Які з них містять елементи оцінювання? Чим вони виражені?

1. Прикра дощова й холодна осінь почалася вже з перших чисел вересня . 2. Поряд з ним сиділа старезна, висохла, згорблена бабуся, убрана в сіро-чорні лахи, замотана в обшарпану хустку. 3. Несподівано невідь-звідки, мовби виткався з повітря, вискочив великий псисько. 4. Справа від Луки сидів акуратний дідок з невеличкою клиновидною борідкою, лагідними і трохи печальними блакитними очима, що позирали на всіх з-за окулярів у тонкій позолоченій оправі. 5. Тарзане, негіднику, — почув Лука жіночий голос, який сварив пса із вдаваною суворістю (С. Андрухович).
3. Прочитайте уривки творів В. Лиса. Що з прочитаного варте осуду, а що – похвали? Чому?
1. Стара бабуся, у якої по зморшкуватому обличчю текли сльози руку і сказала: – Людоньки, продайте хоч півхлібини. Я вже п’ятий день ріски в роті не мала. Люди з хлібом завагалися. Одна, друга жінка, за ними хлопець поспішно покинули подвір’я. І тут молода жінка й свою хлібину. – Візьміть. Ми якось обійдемося…(за В. Лисом).
2. А найогидніше використання Інтернету для поширення суїцид них ідей і порад та системи впливу на крихкі юні душі, що призводить до трагедії. А ще десятки методів розповсюдження компромату…Іще шантаж, і огидні коментарі навіть стосовно щойно померлих людей (В. Лис). ​

Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.

Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському

Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.

Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.

Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.

Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.

Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.

Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.

Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.

Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.

Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.

Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.

Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.

Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака.  

На жаль, про дитинство філософа відомо дуже мало. Він закінчив початкову сільську школу, в з 1734 року(за іншими даними, 1738 р.)  (Григорію було 12) вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Тут він вчився до 1753-го (з перервами у навчанні). Григорій дуже полюбляв проводити час в бібліотеці, читаючи найвідоміші праці. Був найкращим у навчанні. За час навчання вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних.  

Григорій Сковорода: 1741 року Григорій починає співати в придворній капелі у Петербурзі. Прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Звідти він повертається 1744-го та продовжує навчання в Київській академії.

У 1745-1750 рр. їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. В цих країнах він бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Григорій Сковорода:  

У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».  

Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».  

Григорій Сковорода: У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».  

Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.  

У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».  

У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».  

Григорій Сковорода: Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Він заповів висікти на своєму надгробку слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».  

Григорій Сковорода увійшов до історії України як великий філософ, мудрець, людина, яка вміла поєднувати світ природи з наукою у гармонії. Його послідовники користуються працями цього видатного автора навіть зараз, черпаючи з них мудрість.

Объяснение: