Прочитайте речення, знайдіть в них тропи й риторичні фігури. Випишіть їх. 1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з'явився молодик з дженджуристою борідкою та довгим волоссям.
2. Верни до мене, пам'яте моя!
3. Щоранку йде в холонучі сузір'я одвічний дим одвічних димарів.
4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді?
5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя.
6. Андрій тепер уже завив з болю, заревів і застогнав.
7. Є вірші-квіти... є іграшкові вірші. Є рани, є повелителі і раби. І вірші є каторжани.
8. Багатство дме, а бідність удвое гне.
9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти.
10. Коли гримить зброя, закони мовчать.
11. Земля пахне торішніми травами й молодою м'ятою, вічністю та миттю.
12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром.
Мова – загальнонародне явище. Народ – творець і носій мови. Одна особа безсила будь-що змінити в мові, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Наприклад, Тарас Шевченко є основоположником української літературної мови. Однак це не означає, що він створив нову мову. Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити її приховані можливості, показати, як ефективно можна використати те, що в мові вже існує.
Мова не може бути класовою (коли кожен клас користується своєю мовою), бо треба було б виробити якусь третю мову, щоб класи могли спілкуватися між собою. Проте класовий підхід до використання мови беззаперечний. Так, українське панство, щоб відокремити себе від простого народу, використовувало для спілкування чужу мову: на Західній Україні то була здебільшого польська, а на Східній – російська.
Люди вирубують в містах дерева, які заважають будівництву чергового торгового центру, на дорогах з'являється все більше авто, що своїм вихлопних газів засмічує навколишнє середовище. Все навколо гине безповоротно. І незважаючи на те, що природа сама по собі має властивість відновлюватися, це відбувається повільно, тому вона просто не встигає за людською жорстокістю. Якщо так піде і далі, то ми не тільки втратимо красу природи, яка без людського втручання просто ідеальна, ми зашкодимо і собі.
Природу треба берегти!