Прочитайте текст. Чи можна його назвати оповіданням? Визначте
композицію тексту. Поясніть роль прямої мови в тексті.
Зелені будиночки стоять на самому березі озера й хитруватими очима роздивляються, що діється навколо. Голосним
ячанням у сонячному небі перегукуються чайки: злітають угору, зависають на мить і стрімко шугають у дзеркальну блакить.
Посеред озера — зелений кучерявий острів. За ним — голуба,
з червоними пасмами, причепурена білими хмаринками долина. А над нею — розчервоніле сонце. Наче їздовий, тримає воно
золотаво-червоні промені-віжки, що по берегах.
З лісу, наче дядько Лев з «Лісової пісні», наближається
до мене чоловік. По всьому видно — місцевий. Привіталися.
— Милуєтесь Світязем? — питає.— Ач, прокинувся. Ото
вже, бігме, цілу ніч бушуватиме!
— Але ж усе так якось раптово, несподівано…
— А він завжди так. То лагідний, спокійний, а то як збуруниться — аж береги стогнуть.
— А я було замріявся, здавалося, що ось-ось з’являться на
березі русалки.
— Е-е-е! Де вже тепер ті русалки… Оце хіба у святеньку
неділю понаїздять усякі патлаті й розмальовані — трощать,
рубають, пиляють, палять. Перепаскудять усе довкола, потім
сідають у машини та їдуть собі. Щоб їм стежка сюди заросла!
— Скажіть, будь ласка, а звідки в озера назва — Світязь?
— Люди по-різному кажуть. Чимало легенд чули ми про
нього. А розповім я вам ту, яку почув від свого діда.
Мій співрозмовник на мить замислився, а відтак почав:
— Правічним лісом, важко ступаючи, йшов молодий Витязь. Вертався з далекого походу. Його могутні груди були пробиті списом, і широкою долонею він затуляв глибоку рану. Підійшов Витязь до столітнього дуба, сперся на нього, відпочив
трохи й рушив далі. Кроки гулко відлунювали у правічному
лісі. Дерева схиляли свої крони лапаті віти й підтримували його. Від кожної краплі крові з його грудей земля
озивалася стогоном. Потроху сили полишали Витязя. Ступив
він іще кілька кроків — і впав. Відтак підвів голову і крізь
крислаті віти побачив світло. Воно кликало його. З останніх
сил підвівся Витязь і пішов на те світло. Невдовзі вийшов
з лісу. І побачив він велике озеро. Ступив до нього і впав біля
самої води.
Захвилювалося озеро, зашуміло. Вітер набирав пригорщами цілющу озерну воду і скроплював нею груди молодого
Витязя. Коли Витязь розплющив очі, то побачив, що рана загоїлася. Устав він, низько до землі вклонився Світлому озеру.
Відтоді і стало називатися воно Світязь, тобто Світло і Витязь.
Я був зворушений оповіддю і щиро подякував йому. Стомлений Світязь уже заспокоювався, лягав спочити.
Я ще раз подякував, попрощався з добрим чоловіком і пішов у свій затишний будиночок. Та почута легенда не давала
спокою у вірші, у музику. Дрімота таки здолала
мене, і я незчувся, як заснув.
Прокинувся від дзвінкоголосого ячання, що долинало
з озера. З диво-озера! Я вийшов до нього і побачив, що воно
ніжиться в ласкавих сонячних променях. У стоголосій круговерті шугають над ним чайки.
І раптом, наче далеке відлуння, у душі забриніли слова:
«Ти слава моя голосна і прадавня, Світязь!».
Серце моє співало. Я взяв нотний папір і записав кант мелод

Не всі люди здатні піти на самопожертву, бо для кожної людини слово і поняття с "Самопожертва" різні, бо кожна людина на світі має свій інтерес до кожнісінького слова. Як же я розумію слово "самопожертва" ? Самопожертва для мене це те саме, що й віддатися іншій людині заради того аби їй було добре і комфортно продовдувати жити. Сама проста, як на моє уявлення, самопожертва- це переливання крові(або донорство). Це дуже потрібна самопожертва для інших людей які потребують гарної крові, або більшу кількість її наявності. Найбільша самопожертва для інших людей це може бути будь-яка пересадка, будь-якого органу, якщо це комусь потрібно. Саме таке поняття у мене асоціюється зі словом "самопожертва". Саме я готова на будь-яку самопожертву для людей, які потребують до У мене- це все. А що значить самопожертва для вас і як ви ставитесь до цього ? Міг би хтось з вас піти на самопожертву заради іншої людини ?

Гірські, степи з буйною альпійською рослинністю і високогірні, що відрізняються мізерною і непоказною рослинністю, переважно складається з крупки і проломника.Лугові. Степу, що відрізняються наявністю невеликих лісових масивів, що утворюють галявини і узлісся.Справжні. Степу зі зростаючим на них у великій перевазі ковилою і тіпчаком. Це найбільш типові рослини степу.Сазовие - степи, що складаються з рослин, при до посушливого клімату, чагарники.Пустинні степи, на яких ростуть пустельні трави перекотиполе, полин, верболізТакож необхідно сказати пару слів про лісостепах, для яких характерне чергування листяних лісів і хвойних борів з ділянками степів, оскільки рослини степу і лісостепу розрізняються лише підвидами.Степ має своє втілення на будь-якому континенті, крім Антарктиди, і на різних континентах вона має свою назву: у Північній Америці - це прерії, в Південній Америці - пампа (пампаси), в Південній Америці, Африці та в Австралії - це савана. У Новій Зеландії степ називається туссокі.Розглянемо більш докладно, які рослини ростуть у степу.Види рослин степу
Крупка. Це однорічна рослина сімейства хрестоцвітних, що виростає на вискокогорье і в тундрі. Налічується близько 100 різновидів крупки, характерних для наших степів. Для нього характерний гіллясте стебло з довгастим листям, увінчаний пензликами жовтих квіток. Період цвітіння квітень - липень. У народній фітотерапії крупка застосовується як кровоспинний, відхаркувальний і сечогінний засіб.проломник. Це також однорічна рослина, приблизно 25 см і продовгуватими листочками, безліччю квіткових стрілок, кожна з яких закінчується суцвіттям, що складається з крихітних білих квіток. Проломник застосовують як протизапальний, болезаспокійливий, сечогінний і кровоспинний, а також як протисудомну засіб при епілепсіїМак. Залежно від виду це однорічна або багаторічна трава з квітковими бутонами на довгих квітконосах. Він росте на кам'янистих схилах, у гірських струмків і річок, на полях, вздовж доріг. І хоча маки отруйні, їх широко застосовують у фітотерапії як заспокійливий і снодійний засіб при безсонні, а також при деяких хворобах кишечника і сечового міхура.Тюльпани - це багаторічні трав'янисті рослини степу сімейства лілійних з великими і яскравими квітками. В основному вони виростають в напівпустельною, пустельній і гірській місцевості.Астрагал. Цієї рослини налічується більше 950 видів всіляких кольорів і відтінків, зростаючого і в пустельних і сухих степах, в лісовій зоні і на альпійських луках.

Він широко застосовується при набряках, водянці, гастроентеритах, захворюваннях селезінки, як тонізуючий засіб, а також при головному болю і гіпертонічної хворобиКовила. Це також різноманітна за своїми видами трава. Їх налічується більше 60, а найпоширеніший з них - ковила периста. Це багаторічна рослина родини злакових. Ковила виростає до 1 метра висотою з гладкими стеблами і остистими листям. Ковила застосовується як відвар на молоці при зобі і паралічі.Коровяк. Це велике (до 2 м) рослина з волосистими листям і великими жовтими квітами. Дослідження рослини показали наявність в його квітках безлічі корисних речовин, таких як флавоноїди, сапоніни, кумарин, камедь, ефірне масло, глікозид аукубін, вміст аскорбінової кислоти і каротину. Тому рослина активно використовують як харчову добавку в салати та гарячі страви, готують напої, а також їдять свіжим.Меліса лікарська. Це багаторічна висока трава з вираженим лимонним запахом. Стебла рослини увінчані синювато-ліловими квітками, які зібрані в помилкові кільця. У листі меліси міститься ефірна олія, аскорбінова кислота, деякі органічні кислоти.Верблюжа колючка - це напівчагарник, до 1 метра у висоту, з потужною кореневою системою, голими стеблами з довгими колючками і червоними (рожевими) квітками. Поширена верблюжа колючка в прирічковому просторі, росте вздовж ариків і каналів, на пустирях і зрошуваних землях. У рослині міститься безліч вітамінів, деякі органічні кислоти, каучук, смоли, дубильні речовини, ефірну олію, а також каротин і віск. Відвар рослини вживають при коліті, гастриті і виразці шлунка.Полин. Це трав'яниста або напівчагарникова рослина зустрічається майже повсюдно. Вся рослина має прямий стебло з тонкими перисто-роздільними листками і жовтуватими квітками, зібраними в суцвіття. Полин застосовують як пряна рослина, а ефірна олія використовується в парфумерії та косметиці. Також полин має значення як кормова рослина для домашньої худоби.