Прочитайте текст. Доповніть його власними міркуваннями про укра- інську мову (сім-вісім речень). Відомо, що культура мови — це дотримання загальноприйнятих норм літературної мови. З культурою мови пов'язують уміння вислов- лювати думки чітко, дохідливо, переконливо, користуватися всіма за- собами мовної виразності. Культура мови — це ще й загальноприйня- тий мовний етикет, тобто типові словесні формули вітання, прощання, побажання, за тоЩО. Дбати про культуру мови означає не тільки уважно ставитися до мовленого й писаного слова, володіти літературною нормою, а й роз- ширювати сфери застосування української мови.

Объяснение:

Копати - дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);

складна форма дієслова майбутнього часу - копатиму, копатимеш, копатиме, копатимемо, копатимуть.

складена форма дієслова майбутнього часу - буду копати, будеш копати, буде копати, будемо копати, будете копати, будуть копати.

здивуватися - дієслово доконаного виду (означає обмежену в часi дiю, яка вже завершилася в минулому чи неодмiнно вiдбудеться в майбутньому, відповідає на питання  що зробити? що зробив? що зробить?);

складна форма дієслова майбутнього часу - здивуюся, здивуєшся, здивується, здивуємося, здивуються.

складена форма дієслова майбутнього часу - немає

спати дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);

складна форма дієслова майбутнього часу - спатиму, спатимеш, спатиме, спатимо, спатимуть.

складена форма дієслова майбутнього часу - буду спати, будеш спати, буде спати, будемо спати, будете спати, будуть спати.

Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.

В селі тому вдова жила, а у вдови дочка росла.

Село моє не знамените, та вдача горда у села.

Я вірю в кращий час, але душа болить.

То шурхне щось збоку, то захитається береза, то щось гукне.

Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я?

Ось помандрують аж за синє море над смутком сіл високі журавлі; і хтось останній на полі дооре вузеньку смужку вогкої землі.

Дощу не було, а тільки були хмари.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми. За тополями сонце встає і зозуля кує правічна.Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти. Вже стигнуть вки й ренет і місяць присіда до столу. Ще холодом закуто віти клена й заметами занесено кущі.

Можливо, білка спалахне між віття та вивільга  між віття заблищить.

Ударив грім – і зразу  шкереберть пішло життя.

Рвонулось дерево – і брила піднялась.

Дай людині  владу – і вона себе покаже.

Шануй людей – і тебе шануватимуть.

Та раптом дзвінок і – вже займається  порожнеча.

Тут між частинами складносурядного речення кома не ставиться, бо є спільні слова: десь, за тополями, там, вже, ще. Вагалася щодо речення "Там трава голуба в золотючій росі і дівчата усі – Афродіти". Тому подаю його так, як в автора —  Володимира Забаштанського.