Прочитайте текст і прокоментуйте написання слів із рискою. Властивості кольорів людина пізнає поступово. Вона вдосконалює та ускладнює свої уявлення, а потім для відкриттів добирає відповідні слова.
Візьмемо один з основних кольорів — червоний. Яка тепер велика в нього сім’я! Людина бачила неповторні барви якогось предмета й узагальнювала за до назви цього предмета певний колір. Так з’явилися в мові назви видо/змін червоного кольору, своє/рідні його підвиди. Ці кольори берегла природа — і людина, відкривши їх, увічнила своє відкриття в слові.
Слово багряний увібрало в себе дозрілість барвного осіннього подиху, згущеність червоного кольору: Багряні сережки вовчих ягід подібні до коштовних само/цвітів, що хтось розвішав на кущах (П. Конура). З прикметником багряний взаємодіє його синонім пурпуровий, що
тепло/хід, людино/день, жар/птиця, суспільно/історичний, західно/український, розрив/трава, Лисичка/Сестричка,
2
позначає темно/червоний або яскраво/червоний колір із фіолетовим відтінком: Земля красувалася в рум’яних яблуках, янтарних динях, пурпурових помідорах (Л. Дмитерко). Червоні буряки, які вирізняються темно/червоним забарвленням із синюватим відтінком, дали назву різно/видові червоного кольору — буряковому: Давид дивився, як молоток і молот місили червоний шмат заліза. Уже буряковий він, темнішає (А. Головко). Не відірвеш очей від стиглих темно/червоних вишень, що, хизуючись, вилискують на сонці. Тому й збагатився прикметник вишневий ще одним значенням — «темно/червоний, кольору стиглої темної вишні»: Нове плаття вишневого кольору... робило її ще привабливішою (О. Копиленко). І звичайно, не могла наша оспівана в піснях червона калина не принести до мовної скарбниці барв назву калиновий. Калиновий — це колір червоний, колір калинового соку або калинової ягоди. Напевно, полюбляєте ви й запашні темно/червоні ягоди малини. Колір стиглої малини нарекли малиновим: Сукенки були з дешевої шерсті малинового кольору (І. Вільде). І колір крові, уражаюче/червоний, багряний, передано в слові кривавий: Розжарене призахідне сонце забарвлювало весь світ символічним кривавим кольором (О. Довженко).
Розмаїття червоних барв покликало до життя слова рожевий, рум’яний, рубіновий.
На півдорозі від червоного до жовтого кольору зупинилося, застигло в українській мові слово рудий. Воно виражало колись значення «червоний», а потім його переосмислили. Це назва спеціального кольору, червоно/жовтого, що здебільшого
стосується обличчя та волосся людини й рідше — шерсті тварини:
Воронцов їхав деякий час, не реагуючи на Хомині слова, безпомічно
кліпаючи рудими віями до сонця (О. Гончар) або: І тут дзвінко
заіржав рудий кінь з білою зіркою на лобі (О. Донченко).
Людину вражали та вражають барви багатьох предметів, і вона
завжди прагне передати словом своє зачарування й осмислення.
Манять нас пахощами й поєднанням барв квіти, квітучі дерева й
чагарники. Зупинімося перед красою весняного бузку з великими
кетягами світло/фіолетового запашного квіту. Погляньмо на
волошку, що, чарівна й радісно/сумовита, заховалася в житі, щоб не
чути тихого прокльону хлібо/роба за її бур’янову вдачу. Проте й зі
своєї схованки вона перемовляється із сонцем і співає хвалу життю.
Через те ми волошку любимо й зачаровані нею. Хіба ж тоді дивно,
що від назв бузок і волошка ми утворили прикметники бузковий та
волошковий, які звеличують відтінки фіолетової та синьої барв. У
цих словах — нездоланність природи й краса рідної землі. Кольори бузку та волошки стали звичними, посилилися дужістю слова й характеризують інші предмети: Горять, міняться на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмарини (І. Микитенко) (За І. Вихованцем).
у мене є 5 улюблених занять. кожному я намагаюся приділити час . всі вони, так чи інакше, сприяють моєму розвитку, як особистості , і приносять величезне задоволення. хочеться сподіватися, що не тільки я отримую користь, але хтось ще.
по-перше , це прогулянки з моїм псом малюком. незважаючи на ім’я, собака вище мене ростом (якщо стане на задні лапи) і з потужним торсом. ми підібрали його на вулиці, коли він маленьким щеням замерзав на морозі. поки шукали йому господарів, самі прив’язалися до пса, адже він виявився розумним, відданим і веселим.
по-друге, я займаюся програмуванням. сюди багато чого входить, наприклад, поглиблене вивчення ійської мови і освоєння культури роботи, а ще потрібен серйозний підхід до дослідження такого пристрою, як комп’ютер, його можливостей, схем набору різних комбінацій клавіш.
це цілий світ, мистецтво, побудова розумових процесів на рівні високих технологій, коли чітко відстежується хід міркувань від причини до слідства. але іноді здається, що присутня деяка частка чаклунства, коли не тямиш ще, як діє схема, але слідуючи їй, приходиш до неймовірно простого рішення.
третє заняття, яке мені дуже подобається – рослинництво. звичайно, причина, по якій я захоплююся цією наукою, не прогодувати всю сім’ю, всю країну або весь світ. просто мені дуже цікавий сам процес вирощування культур. коли з одного маленького насіннячка виходить ціле дерево або кущ, на якому ростуть плоди, що можна їсти. дивно, як це відбувається! особливо, усвідомлюючи, що на все це можна впливати, приносячи користь чи шкоду.
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.
"Маруся Богуславка"
У святую неділеньку рано-пораненьку
То не сива зозуля кувала
Не дрібна птиця щебетала
Та все синів годувала,
Та у найми не пускала,
Чужим людям на поталу не давала
І на стираніє ручок не подавала...
...«Ой та іди ж ти,
Вдове старая,
Куди-небудь проживати
Будуть пить-гуляти,
То тут тобі спокою не буде;
Бо будуть у синіх каптанах.
У китаєвих штанях,
А ти будеш у сірім ряжин...
...Гей, то іде чужая-чужинина,
Молодая челядина...