Прочитайте текст та до іть дати відповідь на 1)Визначте тему та головну думку
2)Виділіть мікротеми. Скільки їх.
Світ пестливих, здрібнілих слів неодмінно впроваджує нас у стихію української народної пісні. Тут вона не має собі рівних. Однією з причин щедрості на ласку у слові є особливе чуття українця до природи рідного краю. Природа наскільки промовиста у своїй красі, що не може вона залишитися без відлуння.
Та сьогодні ми наче соромимося тих найтонших, що ріднять нас зі світом природи, з голосом дитинства, душевних струн. Мовби переросли ми ту пестливість. Усе дивнішим, не зрозумілішим для нас стає голос Мавки («Вербиченько-матусенько»), та й до місяця, по якому ступала нога людини, уже не звернемося колишнім —мрійливим і ласкавим — «місяченьку»...
За якусь хвилину зрозуміємо: слова, що начебто у сфері дитячості, якщо приглянутися до них ближче, викликають подив. А за подивом неодмінно йде думка — не втечемо й тут од неї. Хіба ж не є дивним те, що із здрібнінням виразнішим стає бачення того, про що мовимо? Квітка, квіточка, квітонька, просто цвітка дрібная На дрібному — зосереджуємося, на чомусь великому — розсіюємося, втрачаємо чіткість бачення. Але на дрібному не тільки зосереджуємося: до зору фізичного додається ще й зір душі — світло, що з кожним східцем здрібніння стає інтенсивнішим, наче скупчується. Мала, маленька, малесенька, манюсінька Здрібнілі суфікси — мов клавіші: кожен із них додає тому внутрішньому світлу ласкавості (А. Содомора).
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.