Прочитайте текст. Виконайте завдання №10-12 до нього (1) Зовнішній вигляд міфологічних богів та духів був у прямій залежності від
їх здібностей та якостей. (2) Святовид бог війни та перемоги у західних
слов’ян. (3) Він зображується чотириголовим. (4) Ріг сідло меч символи цього
бога. (5) Ночами він їздить на білому коні й змагається з нечистою силою.
(З кн. «Персонажі слов’янської міфології»)
10. Позначте речення, у яких між підметом і присудком необхідно
поставити тире.
11. Позначте речення, які містять однорідні головні члени речення.
12. Позначте речення, які містять узгоджені означення.

ответ:1.Усі мені несуть добро: Дніпро, і Міссісіпі й Рейн.

2.Українська пісня -бездонна душа мого народу.

3.Дурний язик -голові не приятель.

4.Юпки, свитки, штанці у кутку на жердині висить одежа.

5.Визрів рано. і потихеньку вечір підкрадається.

6.Народився у Полтаві Котляревський, звісна річ, багато чув про козаччину.

7.Гуси, за переказом розбудили сторожу і врятували Рим.

8.Не дивись доле так журливо.

9.Холодні північні вітри лютували опівночі.

10.У нього прекрасні були риси обличчя: брови ,губи і очі.

11.Совість- є Божею іскрою в душі.

12.Хруснули гілки- і здавалось зашумів весь ліс.

Объяснение:

У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.

Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.

Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.

Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".

Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:

Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.

Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:

Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.

Объяснение: