Прочитайте текст. Виконайте завдання 5-6 до нього, виписавши правильні варіанти речень. Квітка сон-трави зворушувала своєю ніжністю, беззахисністю, була особливо помітною на початку весни, коли інші квіти не цвітуть. В Україні поширена така легенда. Кожна квітка, як і все живе на світі, має свою матір. Лише у сон-трави не рідна мама - люта мачуха. Ще тільки-тільки сніг зійшов, а вона вже розбудила квітку, розштовхала її зі сну… Г. Бондаренко 5. Складносурядним є речення …
6. Виконати повний синтаксичний розбір складносурядного речення.
Головна площа Подолу, древня як сам Київ, адже саме тут під час прокладання траси метрополітену, знайдено залишки дерев’яних житлових будинків 10ст. Ця площа мала різні назви, після того як тут збудували магістраль її перейменували на Рекли Магістральну. Пізніше площу перейменували на контрактову, бо саме тут відбувались контрактні ярмарки. Їх проведення було надзвичайно важливим для економічного життя Києва, адже на контракти для укладання угод по купівлі чи продаж сільськогосподарської продукції промислових чи ремісничих виробів з’їжалися купці з багатьох Європейських країн. Тут оформляли позички продавали чи заставляли майно. Перші ярмарки відбувалися в приміщені магістрату, пізніше для них було споруджено спеціальний контрактовий будинок. Цікавою особливістю контрактової площі був фонтан, він був центральною частиною першого у Києві водогону. Воду з фонтана використовували всі хто жив в межах чи малої площі. 1748 року Київський архітектор Іван Григорович Барський на місці давнього збудував тут кам’яний, круглий павільйон перекритий куполом у стилі українського Бароко. Спочатку у павільйоні було встановлено статую Ангела що тримав посуд з якого виливалася вода, фонтан мав назву Феліціан. У 80-ті роки 18ст на фасадах павільйону було прилаштовано сонячні годинники. На початку 19ст фігура ангела була замінена на скульптурну групу Самсон що розриває пащу левові. Персонаж старого завіту зображений кремезним кривоногим велетнем, мордована ним тварина нагадує більш безпорадного собаку, ніж царя звірів. Дехто з краєзнавців стверджує що київську скульптуру встановлено в насмішку над офіціозним Петерговським Самсоном, статуя якого оздоблює каскад фонтанів заміського царського палацу. Біля київського Самсона вилася жвава торгівля штучними квітами, натільними хрестиками, дешевими сережками. Повілля стверджувало: Той хто тричі нап’ється з фонтану назавжди оселиться в Києві. Вода з фонтану була на диво смачною і чистою, тож не дивина, що багато хто з прочан у глеку ніс її до дому, щоб пригостити рідню. У 20-тих роках статую було знято, фонтан зруйновано, у перевізному вигляді його відновлено у 1981-го року.
Світ тісний і не тільки в просторі, а й у часі
Чи бувало, що ви були у іншому місті, регіоні чи навіть, можливо, країні, і там несподівано зустрічали свого друга? В такі моменти завжди думалося про те, який світ тісний, але чи правда це? Інколи не можна знайти маленького клаптику землі, щоб побути самим, щоб залишитися на одинці із собою. Та чи в цьому проблема, чи в просторі? На Землі є сто сорок девять мільйоннім кілометрів квадратних суші, на більше ніж п'ятий частині цієї території можна жити. Цього вдосталь. Тоді в чому проблема? Проблема не в квадратних кілометрах, а в нашому сприйняті світу.
Кожна людина з самого дитинства береться досліджувати цей світ. З однієї сторони він безмежний. Матеріалу для досвіду неймовірно багато. Але ми ростемо, і вже нам здається всього мало, мало часу, мало простору. Ми з головою стараємося поринути в щось нове. Перші сигарети, перший алкоголь, перший поцілунок і перше освідчення в коханні. Все буває в перше. З крайності в крайності кидаємося, а все бо хочемо осягнути щось нове, встигнути все. Ми розуміємо, що світ безмежний, але всього його пізнати неможливо і тоді поринаєш в буденність. День за днем, рік за роком, школа чи робота, дім і дорога якою ходиш щодня. Ким би ти не був, буденність завжди переслідуватиме і навіть вирвавшись із нею, вона наздожене тебе, пригорне в свої лещата і не даси поворухнутися . Вирватися можливо, але лиш трішки розширюючи свій простір він все ж залишаться обмеженим, а годинник тікає і тікає. Нам не дано пізнати весь світ, ми змушені жити в нашому тісному просторі, який обмежений нашою буденністю і в ній тісно, але для того щоб вирватися потрібний час, якого немає. Час - валюта, яку неможливо підробити, неможливо вкрасти чи позичити. Спішимо жити спішимо досліджувати світ, бо час обмежений.