Прочитайте текст. Виконайте завдання 9-11 до нього (1) Київ, столиця нашої Батьківщини, — гордість кожного українця. (2) Оспіваний поетами
і відтворений художниками він вражає своєю величчю і красою.
(3) Ось Дніпро, вправлений у темно-зелені береги, котить свої могутні хвилі. (4) Золотовер-
xi куполи соборів, осяяні лагідним промінням сонця, відбиваючи його, сяють різко і сліпуче.
(5) Весною зелень на деревах, свіжа й соковита, вабить очі. (6) А знамениті каштанові свічки,
спалахнувши, п'янять своїм солодким ароматом, ніжним і приємним.
(7) Кияни з любов'ю зберігають історико-архітектурні пам'ятки — живу історію наро-
ду. (8) На майданах і вулицях міста багато пам'ятників славетним діячам української історії
і культури, відомим далеко за межами нашої Батьківщини.
(9) Провівши у столиці кілька незабутніх годин, розумієш, що Київ — місто, до якого хо-
четься повернутися. (Із журналу)
• Еда има 9-11 до моме
де, під ногами харчит се
ко стояти під горою. (3) Остаи.
обі спогад, перед тим я при
чись з навколишньої зими,
змому Явтухові уявляется,
шакчи, певно, за кроком Р
ена киснем, добирається до
вкруги пливе вечір, новень-
розить іскристу від снігу за
нового року. (За Ю. Яновсь
ними означеннями ускла
Б 3; 7
йну помилку допущено в
5 5
нтаксичний розбір четва

9. Поширеними відокремленими прикладками ускладнено речення
А 1; 3
Б 1; 7
в 4; 5
г6; 8
10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
A 2
Б 5
в 7
г9

11. Зробіть синтаксичний розбір шостого речення.
отребує розгорнутої відпо
ть невеликий твір-ро-
ідокремлен-

Объяснение:

Хтось стиха завів пісню. її звуки, торкаючись мого вуха, лягали перед очима фарбами, малюючи цілі образи. Розташувавшись круг вогню, чумаки ждуть вечері. Нікому й на думку не спадає, що лихо близько. Розбійники, обідрані й голодні, зачаїлись у нетрях, вичікуючи слушного для нападу часу.

Ось накинулись на чумаків здобичники, вимахуючи ножами й булавами. У глухому степовому байраці зчинився бій.

Брязкіт зброї, крики, стогін, прокльони — усе зіллялося в один несказанний галас. Міцно стоїть купка завзятих чумаків, наважившись боротися до краю. Ринули вони лавою на розбишак, несучи їм жах і погибель. Кинулися розбійники навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя.

Ось як мовиться про це в чумацькій пісні: «А їх аж сорок і чотири нас десятьох не добили».

Коли люди викривляють своє відношення до Бога, не шукаючи в Ньому єдиної Реальності і Цінності, тоді - як наслідок - стають фальшивими всі людські взаємини. Цінність взаємин проектується на уяву і фантазію, а життя стає подібним руху тіней, коли сонце ховається за хмари.

Неправдиві свідчення про Бога неодмінно породжують фальшиві наукові, політичні і загально-суспільні теорії. Одна брехня породжує іншу, перша апелює до другої, друга кличе на до третю…

Тоді нахабність і хитрість починають цінуватися більше за чесноти, а кількість ставиться вище за якості. Люди починають розуміти, що потопають у власному беззаконні і лукавстві, і починають кричати, що всюди лукавство… Але при цьому ніхто не повертається до істини подібно плавцям, які, віддалившись від берега і починаючи втрачати сили, хапаються один за одного і тонуть в сум’ятті і страху, геть забувши, де залишився берег і в Кого треба шукати до .