Прочитайте текст і виконайте завдання. Великдень — це свято звершення найзаповітнішої мрії людства — подолання смерті. Людство відзначає цей день уже тисячі років, тож має чимало ів ушанування воскреслого Христа, нашого . Ісус Христос через смерть і воскресіння здійснив перехід для всього людства й кожної людини зокрема зі смерті
до вічного життя. Тому Великдень став святом найбільшої буттєвої радості — відчуття єдності з усім світом та із живим Богом. Писанка, основний атрибут Великодня, у своїй символіці поєднала давнину до християнських часів, наше сьогодення та віру у вічність. Тому, готуючись під час Великого посту до гідної зустрічі Великодня, найсвітлішого весняного свята, українці розмальовують писанки. А Страсного тижня господині печуть особливий хліб — паску. Вона є найбільшою
окрасою та основною поживою великоднього столу (О. Іллєнко).
А. Знайдіть і прочитайте відокремлені прикладки. Б. Поясніть правила їхнього відокремлення.

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий