Прочитайте текст. Випишіть речення з відокромленими члонами. В- докремлені члени відповідно підкресліть, Чаювания як священнодійство Китайці привезли чай з 1ндії в 1 тис, до и, с. Г эробили чайну перемо- нію священним ритуалом. Китайські ченці полегшували виснажливий процес духовного зосередження питтям зеленого чаю, уважаючи, що саме чаювання вже с своерідною медитацісю, тобто спогляданиям світу, при- роди й себе. Принципи чайної церемонії - гармонія, шанобливість, чистота й спокій. Гості чайної кімнати поринали у високі роздуми, гостро відчуваючи мari- ність усього, що відбувалося. Вогнище, казанок води над ним, скринька із зеленим часм, чашка, дерев'яна ложка, бамбуковий вінчик становили сдиний художній ансамбль і своею природіою красою викликали в кожного різиї асоціації. Неголосні розмови на тему, цікаву для всix присутніх, гармонію- вали з розсіяним світлом, простота-з піднесеністю, смак чаю-з ат- мосферою духовності. Учасник дійства відчував себе часткою Всесвіту. Bін розумів, що, крім нього, зараз очищається від бруду й марнотних думок кож- ний присутиій (За підручником).
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…
Багато людей замислюються над проблемою людського щастя, адже так природно його палко бажати. Ми маємо змогу ігати останнім часом тенденцію підвищеної уваги до матеріальної сторони життя людини.
Так, усі хочуть мати гарний одяг, взуття, смачно й корисно харчуватись та користуватися вдома всіма можливими досягненнями науково-технічного прогресу. Ці прагнення є абсолютно нормальними, але хіба лише вони визначають щасливе майбутнє?
Є ще щось, що неможливо виразити словами, але що не менш необхідне для повноцінного життя людини. З самого дитинства нас навчають любити, цінувати та поважати людей навколо. Недаремно говорять, що як ти ставишся до людей, так і вони почнуть ставитись до тебе.
Мало кому сподобається спілкуватись із грубою, невихованою людиною, а з приємним, уважним співрозмовником — будь-кому. У кожного із нас є сумління, тобто те, що не дає нам чинити необачно, погано, зробити щось, що матиме на когось негативний вплив.
Духовні цінності людини — це все те, що робить нас кращими, щасливішими, тобто повноцінними особистостями. У житті людини вони займають не менш важливе місце, ніж матеріальна сфера. Так, духовне очима не побачиш і рукою до нього не доторкнешся, але не бачити його — це страшенна помилка.
Світ, у якому духовне, культурне життя людини стоїть поряд із матеріальним забезпеченням — це світ щасливий, урівноважений, тобто такий, що матиме великі успіхи й широкі можливості в майбутньому.
Объяснение: