Прочитайте текст. Визначте його тип і стиль мовлення. Чи розкриває
заголовок тему висловлювання?
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА ЛЬВОВА
Небагато міст можна порівняти з музеями неба. Саме до них належить
Львів, у чудових архітектурних ансамблях і пам’ятниках якого втілена складна
історична доля, пов’язана з багатовіковою боротьбою українського народу
проти чужоземних пригноблювачів, відображений розвиток архітектури від
давньоруських і готичних будівель ХІІІ–ХVІ століть, творів модерну й
конструктивізму перших десятиріч двадцятого століття до сучасних споруд.
Сам план міста з вулицями, що радіально розходяться від середнього ядра,
характерний для поселень, які складалися століттями.
Особливість архітектурної спадщини міста – її багатонаціональний характер,
історично зумовлений важливим значенням Львова в міжнародній торгівлі.
Поряд з корінним укра їнським населенням тут жили й трудилися вірменські
купці та ремісники, німці, поляки, євреї, працювали італійські майстри-
будівничі тощо. Загальноєвропейські стильові системи, збагачені місцевими
традиціями, що беруть свій початок з часів Київської Русі, лишили на львівській
ІІ. Виконайте подані завдання до тексту.
1. Укажіть два повнозначних слова, творення яких неможливо пояснити.
2. Випишіть слова, які містять три і більше морфеми. Розберіть ці слова за
будовою.
3. Випишіть форми слова місто. Виділіть закінчення.
4. Знайдіть два слова, утворені префіксально-суфіксальним Виділіть
словотворчі суфікси і префікси.
5. Знайдіть два слова з нульовими закінченнями. Змініть ці слова так, щоб
закінчення стали буквеними. Чи є в тексті слова без закінчень?
6. Наведіть приклади похідних слів. Від яких слів їх утворено? Визначте твірні
основи.
7. Розберіть за будовою виділені слова, визначте б їхнього творення.
8. Доберіть усно до слів Львів і архітектура спільнокореневі.
9. Утворіть від слів місто і вулиця по два нових.
Серед новітніх засобів творчості, які мені дійсно імпонують, я б назвав малювання. Звісно, не просто малювання, бо це мистецтво існує багато тисячоліть, а так зване малювання за номерами.
Спочатку ви довго вибираєте, яку б картину вам найбільш хотілося б намалювати. Що до мене, то мені до вподоби тема міських пейзажів. Це можуть бути затишні вулички старих міст, що поволі збігають до моря. Або ж відомі і дуже старовинні архітектурні пам"ятки, такі як Видубицький монастир або Лавра у Києві.
Ви купуєте підготовлений, загрунтований холст на підрамнику, до якого додаються фарби та пензлики. Приносите його додому, де звільняєте покупку від прозорої оболонки, роздивляєтеся і готуєтеся створити чудо власними руками.
Відчуваючи себе щонайменше реставратором або навіть ювеліром, бо робота надзвичайно тонка і вимагає акуратності, ви замальовуєте пензликами різної товщини ділянки холста, і згодом перед очима виникає дивовижна картина, милуючи ваше око своїми кольорами. До цього додається відчуття, ніби ви - творець, справжній майстер, художник. Хоча насправді ви зовсім не вмієте малювати.
для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.