. Прочитайте тексти. Визначте в кожному з них тему й мікротеми.
Текст 1
Своєрідність компліменту як елемента мовного етикету полягає в тому, що його кажуть
здебільшого жінкам чоловіки (хоча цілком можливою є ситуація, за якої послуговуються
компліментами будь-які мовці, незалежно від статі та віку).
117
Етикет
Існують своєрідні правила вживання компліментів. Їх варто дотримуватися, щоб уникнути можливих непорозумінь.
По-перше, не кажіть людині того, що їй не приємне або зовсім не властиве. Скажімо, хворому навряд чи доречно сказати: «У вас сьогодні прекрасний вигляд», щоправда, це значно
доречніше, аніж «свята правда й одкровення» на зразок: «Боже, що з тобою? Ти так змарніла
(на тобі кровинки немає)…»
По-друге, комплімент не повинен бути багатозначним: це небезпека його двоякого тлумачення, а головне — сприйняття. Почувши від коханого: «Ти красуня, друга Джоконда»,
як сприйме це незрівнянна, єдина Оксана чи Мар’яна? Коли весь світ для неї — її коханий,
то навряд чи їй хочеться чути з його вуст, що вона лише друга для нього, навіть якщо ця перша — Джоконда.
По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалектних), якщо вам заздалегідь не відомо, знає їх ваш співрозмовник (або співрозмовниця) чи ні.
А ще комплімент має відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина прибирає
квартиру, а чоловік їй каже: «У тебе такий гарний вигляд!» Недоречність подібних слів очевидна.
І, насамкінець, комплімент повинен бути щирим.
Зрозуміло, що комплімент — це завжди перебільшення, але в усьому потрібна розумна
міра (С. Богдан).
Текст 2
Чарльз Дарвін був за на обід до свого друга. Його сусідкою за столом була молода вродлива дама.
— Містере Дарвін, — грайливо запитала вона, — ви твердите, що людина походить від
мавпи? Чи стосується це висловлювання й мене?
— Безумовно, — відповів Дарвін, — але ви походите не від звичайної мавпи, а від чарівної
Описание:
"Скоро в городских магазинах появились его игрушки – искусно сделанные маленькие модели лодок, катеров, однопалубных и двухпалубных парусников, крейсеров, пароходов – словом, того, что он близко знал, что, в силу характера работы, отчасти заменяло ему грохот портовой жизни и живописный труд плаваний."
Повествование:
"Меннерс по мосткам до середины, спустился в бешено-плещущую воду и отвязал шкот; стоя в лодке, он стал пробираться к берегу, хватаясь руками за сваи. Весла он не взял, и в тот момент, когда, пошатнувшись, упустил схватиться за очередную сваю, сильный удар ветра швырнул нос лодки от мостков в сторону океана. Теперь даже всей длиной тела Меннерс не мог бы достичь самой ближайшей сваи. Ветер и волны, раскачивая, несли лодку в гибельный простор. Сознав положение, Меннерс хотел броситься в воду, чтобы плыть к берегу, но решение его запоздало, так как лодка вертелась уже недалеко от конца мола, где значительная глубина воды и ярость валов обещали верную смерть."
Подробнее - на -