Прочитайте тексти. Запишіть, про мовні одиниці яких рівнів ідеться.
1. Звуки нашої мови не тільки сухий, механічний засіб, за до котрого будуються самі слова, не мертвий акустичний матеріал, ‒ кожен звук малює собою цілу картину, малює її не тільки в нашій мові, а й у голосах природи, порівнюючи її з людиною своїми звуковими чарами (Д.Ревуцький).
2. У мові є одиниця, без вивчення якої немислиме пізнання механізму мови. Ця одиниця - слово. Видатний швейцарський лінгвіст Ф. де Сосюр зазначив, що „слово, незважаючи на всі труднощі, пов’язані з визначенням цього поняття, є одиницею, що невідступно постає перед нашим розумом як щось центральне в механізмі мови” (І.Вихованець).
3. Морфема - значуща частина слова. Тому є правильним таке твердження: чим більше морфем у слові, тим більше в ньому „атомів” смислу, тим складніше воно за значенням (звичайно, тут ми маємо на увазі зіставлення однокореневих слів) (М.Панов).
4. Речення - це основна знакова одиниця мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку ‒ лексичних, фразеологічних і синтаксичних - і відзначається цілісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення й виділяючись у контексті на єдиному рівні членування (О.Мельничук).
довго тяглася морозна зима. але нарешті настав їй кінець. прийшла довгоочікувана весна. дні стоять погожі. ласкаві промені сонця ллють на землю світло й тепло. біжать, дзюрчать струмки. на деревах зеленіють листя. по землі повзають численні мурахи.
щовесни повертаються з теплих країв
на батьківщину граки, шпаки, журавлі, дикі гуси, жайворонки. вони прямують в рідні ліси, гаї, сади. птахи летять на озера, болота — туди, де народилися і виросли. там вони побудують гнізда, виведуть пташенят і будуть жити до приходу осені.
місток від однієї людини до іншої прокладає пам’ять. її також можна тренувати, як тренують пам’ять на вірші, формули, правила, номери телефонів. а пам’ять серця тренують увагою до близьких людей. це означає, що треба прагнути пам’ятати про їхні прохання, справи, турботи, про те, що вони люблять,
що їх тішить і що засмучує, що для них важливе, які дати для них особливо дорогі.
уміння співчувати, розуміти стан іншої людини - найважливіша, мабуть, магістраль комунікабельності. до того, хто щиро співчуває, тягнуться інші люди, до нього хочеться йти і з радістю, і з сумом, з ним
діляться думками, йому виливають душу, з ним прагнуть дружби.
психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчування потребує добре розвинутої уваги. не легкості фантазії, такої властивої дитинству, а уяви, що напружує душевні сили, спроможності перемістити своє «я» в іншу людину,
відчувати те саме, що відчуває вона. уміння сприймати чужі радість, сум, біль, як свої власні, звичайно, нелегко навчитися. але саме в ці моменти ми стаємо чуйніші, добріші (д. орлова).