Прочитайте уривок з новели м. хвильового «я (романтика)». напишіть стислий переказ, використовуючи речення з непрямою мовою.
..в обід прийшов андрюша й кинув похмуро:
– слухай! дозволь її випустить!
я: – кого?
– твою матір!
я: (мовчу).
потім почуваю, що мені до болю хочеться сміятись. я не витримую й регочу на всі кімнати. андрюша суворо дивиться на мене. його рішуче не можна пізнати.
– слухай. навіщо ця мелодрама?
мій наївний андрюша хотів бути на цей раз проникливим. але він помилився.
я (грубо): – провалівай!
андрюша й на цей раз зблід.
ах, цей наївний комунар остаточно нічого не розуміє. він буквально не знає, навіщо ця безглузда, звіряча жорстокість. він нічого не бачить за моїм холодним дерев'яним обличчям.
я: – дзвони в телефон! узнай, де ворог!
андрюша: –
я: – дзвони в телефон! узнай, де ворог!
в цей момент над маєтком пронісся з шипотінням снаряд і недалеко розірвався. забряжчали вікна, і луна пішла по гулких порожніх княжих кімнатах… …я забув про все. я нічого не чув і – сам не пам’ятаю, як попав до підвалу. із дзвоном розірвалася біля мене шрапнель, і на дворі стало порожньо. я підійшов до дверей і тільки-но хотів зиркнути в невеличке віконце, де сиділа моя мати, як хтось узяв мене за руку.
Объяснение:
Доброта і милосердя у моєму житті». Часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. У ході заходу ми висвітлили проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді. Розмова проходила у вигляді діалогу. Цілком природнім і закономірним вважається до знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного. Кожен з присутніх думав про своє подальше життя, про своє майбутнє. Чи не усі ми хочемо жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не слід забувати про духовні цінності.