Прочитайте, випишіть неповні речення і охарактеризуйте їх за схемою: а) односкладне чи двоскладне неповне; б) який член речення опущений чи домислюється; в) тип неповного речення. 1.Море, і чайки, і ми — все навкруги раділо: море — тому, що над хвилями зникла імла; чайка — тому, що іскрилося сонце на крилах; ми — бо дорога на грань Кара-Дагу звела. (М. Нагнибіда) 2. Полум'яний красень місяць схилився у вікно. (П. Ксенко) 3. Шелест лісу. 4. Сніжинки, сніжинки надворі, а в серці моєму весна. (В. Сосюра) 5. Я з Яковом прямували на північ, а наші друзі — на схід. (Ю. Збанацький)

Сполучник – це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення (підметів, присудків, додатків, обставин, означень) та частин складного речення (складносурядного, складнопідрядного) між собою. Так само, як і прийменник не має власного лексичного значення, не відповідає на жодне з питань та не є членом речення.     

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.

Спілкування є дуже важливим у нашому житті , завдяки йому можна як до людині так її й образити.Кожен їоче щоб до нього добре ставились.Ось чого потрібно мені від спілкування:
1)Перше і найважливіше - я не хочу щоб мене ображали, як при мені так і позаочі;
2)Образою також вважається поставлена вчителем двійка, навіть якщо я її заслужив(-ла) ;
3)Друзі повинні звертатись до мене по батькові , адже я розумніший (-ша ) за них і вимагаю поваги;
4) Ніхто не повинен вживати у розмові зі мною слів яких я не розумію ( особливо вчителі математики та англійської) 
5)По дотримуватись цієї інструкції при кожній розмові зі мною;
6) вітитатись словами "прівет" , "хай" , жодного " добридень" я чути не хочу;
7) прощатись словом "пока " а не " допобачення" (до двох останніх пунктів виключення тільки директору школи)