Прочитайте. Випишіть професіоналізми та власне терміни. Визначте їх функцію. Довжиною рядка у творі всі письменники поділяються на прозаїків, на поетів і на футуристів.
Прозаїками звуться ті письменники, у яких рядок дуже широкий, і дуже довгий, і дуже дешевий.
Поети — це ті, що рядок у них коротенький, яскравий. І на кінці в нім причеплено або риму, або асонанс, або алітерацію.
Коли цього не причеплено, то такий вірш зветься верлібром, або ліверною ковбасою.
Футуристи походять від латинського слова futurum, тобто майбутній. Отже, це, власне, ще не є справжні письменники.
Це письменники майбутні. Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться, граються, вчаться на письменників і лаються.
Рядок у футуристів безформений якийсь, бо, кажу ж, вони не насправжки ще пишуть, а дряпають.
Незрозумілістю свого твору письменники поділяються на символістів, імажиністів, неокласиків, реалістів (і ще сила є різних «істів»).
Символісти — це ті, що пишуть віршами «символ віри». Потім вони перевертаються на неокласиків, з неокласиків на пролетарських, з пролетарських на футуристів.
Неокласики — це ті, що кажуть:
— Їй-бо, ми не такі, як ви нас розумієте!.. їй-богу, ні! А ви нас отак розумієте?! Ай-яй-яй! Як вам не соромно!
Імажиністи — від слова «і ми можемо». Так що це всім зрозуміло. У нас їх мало.
Реалісти — це, як ви самі догадуєтесь, письменники, що скінчили реальну школу й не склали конкурсу до політехніки. Так реалістами й залишились (Остап Вишня).

осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. за рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. у руці запримітила цигарку. підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.

- артеме, ти палиш?

- ти ж бачила

- давно?

- близько року.

- тобі тільки 15! прошу, не губи себе! паління жахливо псує здоров'я.

- та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий

- тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.

- ти натякаєш, що оце все правда?

- абсолютно. приміром, пам'ятаєш дядька івана? так він помер саме через паління. почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.

- та бог з тобою, сплюнь. я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.

- думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.

- кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.

з того дня підліток артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.

  твір на тему "я в житті і я в інтернеті" можна скласти так:

    дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в інтернеті – нібито

різна людина. чому це так? мабуть, тому, що в інтернеті кожна особистість

відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої

вчинки. інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. я

намагаюсь як в інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися

людиною.

    я прагну жити не лише віртуальним життям. я вважаю, що всесвітня павутина має чимало

переваг. проте світом інтернету не варто захоплюватись аж занадто. адже навколо

нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій

реальності. не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у

реальному житті. а головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. 

подробнее - на -