Прочитайте. Визначте в реченнях граматичні основи. Доведіть, що речення є безсполучниковими складними. 1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2. Усе в житті минає, переходить, не минає мужність й доброта. Сій
розумне — то розумне вродить. Йди з добром — добро і завіта (О. Довгий).
3. Мухи сідають на ранах, бджоли — на квітах пахучих. Добрий все бачить лиш добре, підлий лиш підле у других (І. Франко). 4. І я збагнув:
світ добрий і великий (І. Складаний).
Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав.
І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди.
І от приїхав князь печенізький до ріки, викликав Володимира і сказав йому:
— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. Якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки.
Якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки.
І розійшлись вони.
Володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували:
— Чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом?
І не знайшлося нікого.
На ранок приїхали печеніги і привезли свого мужа, а у наших — не було нікого. Зажурився Володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо.
І ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому:
— Князю! Є в мене дома один менший син. Я вийшов з чотирма, а той дома залишився. З самого дитинства ніхто його ще не поборов.
Одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками.
Почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. І привели молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. Той відповів:
— Князю! Не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. Випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика?
Бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. Бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. І сказав йому Володимир:
— Можеш боротися з печенігом.
На ранок знов прийшли печеніги і стали викликати:
— Де ж ваш муж? Наш ось уже готовий!
Печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем.
Тоді виступив отрок Володимира. Побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній.
І от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. Вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. І вдарив ним об землю.
Скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть.
Володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його Переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок.
Зробив його Володимир великим мужем і його батька теж.
З перемогою і великою славою повернувся князь у Київ.
У мене осінь асоціюється із золотокосою дівчиною яка приходить до нас не з порожніми руками.Осінь ніби мала дитина-то усміхнеться до усіх лагідним сонечком,а то заплаче холодними дощами.
Ось такою в моїй уяві постає осінь.Мені дуже подобається осінь.