Прочитайте, запишіть нормативні форми виділених слів і словосполучень.
Четверте покоління українства послуговується скалькованими кліше на зразок міроприємства, рішати задачі, приймати участь, учбовий план, багаточисленний, марширувати, на протязі суток, довжиною в... і под. Між наведеними вище прикладами й мовою сучасних “сердючок” різниця ілюзорна. Нація, яка попри сторіччя лінґвоциду спромоглася зберегти мовну неповторність, має право на власну наукову мову, узявши за взірець Чехію, Францію, Латвію, Литву, Естонію, Ізраїль, які з попелу, з небуття підняли свої мови та трепетно оберігають їх від чужинських впливів (За М.Зубковим)
Бог, Україна, родина і я
Я вважаю, що кожна людина не може бути сама по собі - вона насамперед є членом своєї родини та громадянином країни, де живе. Крім того, у кожної людини є свій світогляд, частиною якого є релігійні переконання.
Наприклад, я сприймаю себе не тільки як окрему особистість, але і як частину своєї сім'ї. Мама, тато, маленька сестричка, дві бабусі та дідусь - це люди, без яких я себе не уявляю. Я можу посваритися з сестричкою, коли вона мене дратує, але мені страшно подумати, що вона може зникнути кудись. Вона - частина мого життя, як і всі члени моєї родини. А вони в свою чергу сприймають мене як частину свого життя, бо ми всі - одна сім'я.
Також я сприймаю себе і як частину українського народу, як громадянку своєї країни. Я щиро люблю свою Батьківщину - країну, де я народилася і живу. Я люблю свою мову, поважаю традиції свого народу, пишаюся славетною історією.
Щодо релігії, я вважаю себе людиною нерелігійною. Я поважаю людей всіх релігійних конфессій, якщо вони не є фанатиками. У нашій Конституції записано, що кожна людина має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Я вважаю, що це дуже вірно. До того ж, релігійність не слід ототожнювати з моральністью - це абсолютно різні речі. Головне, на мій погляд - це мати совість, а во що ти віриш - це особиста справа.