Взагалі, я вважаю, що до людей похилого віку треба ставитись як мінімум з повагою. Це люди, які прожили значно богато нашого. В їх житті було багато сумних, гірких, жахливих моментів, бо більшість з них пережили війну, голод, причому в ті часи вони були зовсім дітьми, або юнаками. Вже доведено вченими, що психіка формується саме в дитячому віці, тому бажано ніяких стресів, дитина повинна жити в гармонії, відчувати до себе добре ставлення. А під час війни, їм прийшлося пережити такі жахіття, що, як то кажуть, нам й не снилося. Наприклад моя бабуся у віці 9-10 років носила на спині величезну в'язанку хворосту щоб було чим зігріти оселю, й зараз, вже в похилому віці вона згорблена через це. І таких багато. Наші діди й прадіди юнаками йшли на фронт. багато з них в достатньо молодому віці поверталися додому вже сивими. Взагалі, я вважаю, що найстрашніше, що може бути - це війна, й мені болче й гірко дивитися я к наші ветерани, що пережили такі жахіття тепрплять насмішки з боку "крутої" молоді. Навіть раз була свідком такої сцени: у парку старенька бабуся сиділа на лавці й лускала насіння, раптом підішла компанія почали з неї глузувати, сказали:"Йди звідси, бабцю, тобі тут не місце". Але вибачте, де ж тоді місце таким людм? Ми останнє покоління, що бачить ветеранів, ми повинні бути вдячними їм за свободу, а ми...мені інколи дуже соромно за своїх однолітків.
Це я взяла дуже загально. Наприклад, буває й таке, що онуки соромляться своєї старенької бабусі, її тремтячих рук, як на мене це не справжні онуки. Є діти, тай онуки теж, які тільки й чекають як бабуся піде до Бога в гості, а їм підпише квартиру, або просто постійно вимагають зі старенької матері/бабусі гроші. Як на мене, в таких людей нема не совісті не почуття людського взагалі. Також, дуже гірко чути про те, що багато стареньких стають цілллю аферистів, багатьох б'ють, граблять, інколи власні діти або онуки. Й тоді, постає питання? Що за свавілля? Куди йде наш світ? Де ті хлопці та дівчата. що повинні переводити навіть чужих бабусь й дідусів через дорогу, до донести важкі пакети, хоча б просто ставитись з повагою? Мабуть, вони просто зникли. Бо зараз, світ, нажаль прямує до безодні де стареньким, на думку занадто "крутої молоді" нажаль, немає місця.
Я не можу знайти знаки на позначення, томубуду писати корінь, суфікс, префікс, основу й закінчення кожного слова словами - сподіваюсь зрозумієш і на письмі зможеш позначити.
зелений(зелен-(корінь і основа теж), ий - закінч., ) - зелень(зелен- корінь, ь - занінч, основа зелен) - зеленіти(зелен - корінь, іти - суффікс, закінч нульове, основа зеленіти)
добрий(кор і основа - добр, закінч. - ий) - добро (кор і основа добр, закінч - о)
Взагалі, я вважаю, що до людей похилого віку треба ставитись як мінімум з повагою. Це люди, які прожили значно богато нашого. В їх житті було багато сумних, гірких, жахливих моментів, бо більшість з них пережили війну, голод, причому в ті часи вони були зовсім дітьми, або юнаками. Вже доведено вченими, що психіка формується саме в дитячому віці, тому бажано ніяких стресів, дитина повинна жити в гармонії, відчувати до себе добре ставлення. А під час війни, їм прийшлося пережити такі жахіття, що, як то кажуть, нам й не снилося. Наприклад моя бабуся у віці 9-10 років носила на спині величезну в'язанку хворосту щоб було чим зігріти оселю, й зараз, вже в похилому віці вона згорблена через це. І таких багато. Наші діди й прадіди юнаками йшли на фронт. багато з них в достатньо молодому віці поверталися додому вже сивими. Взагалі, я вважаю, що найстрашніше, що може бути - це війна, й мені болче й гірко дивитися я к наші ветерани, що пережили такі жахіття тепрплять насмішки з боку "крутої" молоді. Навіть раз була свідком такої сцени: у парку старенька бабуся сиділа на лавці й лускала насіння, раптом підішла компанія почали з неї глузувати, сказали:"Йди звідси, бабцю, тобі тут не місце". Але вибачте, де ж тоді місце таким людм? Ми останнє покоління, що бачить ветеранів, ми повинні бути вдячними їм за свободу, а ми...мені інколи дуже соромно за своїх однолітків.
Це я взяла дуже загально. Наприклад, буває й таке, що онуки соромляться своєї старенької бабусі, її тремтячих рук, як на мене це не справжні онуки. Є діти, тай онуки теж, які тільки й чекають як бабуся піде до Бога в гості, а їм підпише квартиру, або просто постійно вимагають зі старенької матері/бабусі гроші. Як на мене, в таких людей нема не совісті не почуття людського взагалі. Також, дуже гірко чути про те, що багато стареньких стають цілллю аферистів, багатьох б'ють, граблять, інколи власні діти або онуки. Й тоді, постає питання? Що за свавілля? Куди йде наш світ? Де ті хлопці та дівчата. що повинні переводити навіть чужих бабусь й дідусів через дорогу, до донести важкі пакети, хоча б просто ставитись з повагою? Мабуть, вони просто зникли. Бо зараз, світ, нажаль прямує до безодні де стареньким, на думку занадто "крутої молоді" нажаль, немає місця.
Я не можу знайти знаки на позначення, томубуду писати корінь, суфікс, префікс, основу й закінчення кожного слова словами - сподіваюсь зрозумієш і на письмі зможеш позначити.
зелений(зелен-(корінь і основа теж), ий - закінч., ) - зелень(зелен- корінь, ь - занінч, основа зелен) - зеленіти(зелен - корінь, іти - суффікс, закінч нульове, основа зеленіти)
добрий(кор і основа - добр, закінч. - ий) - добро (кор і основа добр, закінч - о)
високий(висок - кор і основа, ий - кор) - височина(височ - кор., ин - суф, ий - закінч, височин - основа), височити(височ - кор, ити - суф, закінч. нульове, основа - височити)
ходити(основа - ходити, кор - ход, ити - суф, закінч - нульове) - хід (кор і основа хід, закінч нульове), перехід(хід - кор, пере - префікс, закінч - нульове, основа - перехід)
писати(пис - кор, писати основа, ити - суф, закінч - нульове) - письменник(письм - кор, основа - письменник, ен та ник - 2 суф, закінчення - нульове)
читати(чит - кор, ати - суф, читати - основа, нульове закінчення) - читанка(чит - кор, анк - суф, закінч - а, основа - читанк), читаючий(чита - кор, юч - суф, ий, закінч, основа читаюч)
є деякі слова в котрих я не впевнена, але сподіваюсь, що правильно.