(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)
Вулиця мого дитинства.
Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.
(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)
Вулиця мого дитинства.
Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.
- Мене давно непокоїть одне питання.
- Яке?
- Невже ти можеш дивитися цей жах?!
- Що ти маєш на увазі?
- Ну, в даному випадку "Поле чудес".
- Ой, облиш. Мені взагалі немає різниці, що дивитися.
- А мені вже так воно набридло! Здається, оце ще моя бабуся дивилася, коли молода була.
- Ну тоді що мені дивитися по тому телевізору?
- Згоден, дивитися нема чого. Всі передачі - неначе спеціально зроблені для особливо тупих.
- Ха-ха-ха, щоб вони стали ще тупішими!
- Достеменно так. Ходімо краще на спортивний майданчик. Ти скільки разів можеш підтягнутися?
- Ну, разів шість або сім... Добре, вимикаю, ходімо.