Простий і складений присудок Записати речення, підкреслити в кожному граматичну основу. З'ясувати вид
присудка:
І. Я звик Волю шанувати. Я хочу бачити світ розплющеними очима. Душа бажає скинуть пута.
Сам лиш народ собі зможе. І от тоді почнем ми оживати. Ми тільки почали
розгадувати світ. Я хочу жити раз, але в огні. Людські тривоги і боління я прагну в слово
перелить. Ферзь ладен за короля померти. За істину не треба вибачатись.
ІІ. Я хочу вам про рідний край сказать. Зараз я спішу життя вітати. Я за всіх не все зробить
зумію. Я хочу пити сонячні настої. Я друга побачити мушу. Ні, не можу я ніяк друга
розлюбити. Хотів би я злетіти в небеса. Не любив я ловити птахів... Я зігріти пташину хотів,
накормити її, приласкати у гніздів'ї веселої хати.​

Прислухайтесь до пташиного хору: в лісах, парках, садках. На різні

голоси славлять весну дрозди, коноплянки, щиглики та інше

голосисте царство. А он здалеку озвалася іволга. Десь по переду гучно

закувала зозуля. Та найгучніший голос у солов’я. Серед свіжого

листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос

далеко-далеко.

Навіть в озері завзято змагаються в своїх співах жаби. Буйно

піднімаються хліба, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки.

Здається, вони ніколи й не відпочивають.

Насувається здалеку темна хмара. Увечері загуркотів перший

весняний травневий грім. Мабуть, дощ буде!

Объяснение:

На покуті, залитій сонцем(означення), під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак.

Він, бронзовий і мускулястий(означення), дивився кожному в очі.

Патріарх свого племені, дебелого й рясного(означення).

Щойно прийшовши з роботи, лише скинувши кашкета(дієслово), сидів він під сліпучо-синім небом, тримаючи на руках сонне дитинча.

Воно спало сидячи, припавши солодко зарожевілим личком до ковальського фартуха(дієслово).

Це вона, Галя(іменник).

Руки, намальовані широченними мазками(означення), вражали своєю правдою.