-Привіт!- -Привіт!- -Ти вже був тут?- -Так, а ти?- Тільки сьогодні перший раз прийшов! -Зрозуміло, ну це добре що ти зважився, тут ми зможемо знайомитися з іншими людьми, займатися спортом, підтримувати себе в спортивній формі, а також веселитися. -Це якраз те, що мені потрібено, адже у себе біля будинку коли я приходжу з мене сміються -Не звертайте уваги, люди заздрісні, приходь сюди, тобі завжди тут будуть раді! -Дякую, мені дуже приємно -Ну тоді до завтра. я буду чекати тебе -Добре, я обов'язково прийду, бувай! -До зустрічі!
Переді мною – чарівна вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми ніжними руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.
-Привіт!-
-Ти вже був тут?-
-Так, а ти?-
Тільки сьогодні перший раз прийшов!
-Зрозуміло, ну це добре що ти зважився, тут ми зможемо знайомитися з іншими людьми, займатися спортом, підтримувати себе в спортивній формі, а також веселитися.
-Це якраз те, що мені потрібено, адже у себе біля будинку коли я приходжу з мене сміються
-Не звертайте уваги, люди заздрісні, приходь сюди, тобі завжди тут будуть раді!
-Дякую, мені дуже приємно
-Ну тоді до завтра. я буду чекати тебе
-Добре, я обов'язково прийду, бувай!
-До зустрічі!