Ось і підходить подорож золотокосої красуні до кінця.
Уже не гріє сонце, воно лише регає за нами з сірого і похмурого неба. І коли востаннє воно було блакитним? Уже й не згадаєш...
Ідеш по вулиці і якось пусто на душі.. Останні листочки безжалісно зриває вітер з голих почорнілих дерев. Тремтить від холоду осика.. Один могутній дуб ще не спішить скидати багате убрання. Жовта,коричнева та де-де зеленкувата трава все ще пробивається під листям. Не хоче здаватися.
І навіть у лісі уже не так затишно як колись.
Руді білки стараються награтися з промінням. Повідлітали птахи. Тихо. Тільки іноді можна почути спів ,непокивнувших рідний край, горобців та синиць.
Завмерла природа. Готується вона до нового часу, нових відчуттів.
Вересень - перший місяць осені і період переходу від літнього тепла до осінньої прохолоді.З кожним приходом осені я закохуюся в її красу, а поєднання природних фарб не перестають мене дивувати.
Іван Бунін захоплювався красою осіннього лісу: «Ліс точно терем писаний, ліловий, золотий, багряний, веселою, строкатою стіною стоїть над світлою галявиною.» Недарма осінь називають золотою, особливо в жовтні, коли листя на деревах забарвлюється всілякими фарбами - лимонно-жовтими, помаранчевими, червоними і насичено-багряними.
Ось і підходить подорож золотокосої красуні до кінця.
Уже не гріє сонце, воно лише регає за нами з сірого і похмурого неба. І коли востаннє воно було блакитним? Уже й не згадаєш...
Ідеш по вулиці і якось пусто на душі.. Останні листочки безжалісно зриває вітер з голих почорнілих дерев. Тремтить від холоду осика.. Один могутній дуб ще не спішить скидати багате убрання. Жовта,коричнева та де-де зеленкувата трава все ще пробивається під листям. Не хоче здаватися.
І навіть у лісі уже не так затишно як колись.
Руді білки стараються награтися з промінням. Повідлітали птахи. Тихо. Тільки іноді можна почути спів ,непокивнувших рідний край, горобців та синиць.
Завмерла природа. Готується вона до нового часу, нових відчуттів.
Вересень - перший місяць осені і період переходу від літнього тепла до осінньої прохолоді.З кожним приходом осені я закохуюся в її красу, а поєднання природних фарб не перестають мене дивувати.
Іван Бунін захоплювався красою осіннього лісу: «Ліс точно терем писаний, ліловий, золотий, багряний, веселою, строкатою стіною стоїть над світлою галявиною.» Недарма осінь називають золотою, особливо в жовтні, коли листя на деревах забарвлюється всілякими фарбами - лимонно-жовтими, помаранчевими, червоними і насичено-багряними.