Я дуже люблю свята. Великдень — одне з моїх улюблених. Щороку у цей день я, мама і тато їдемо до бабусі у гості. Бабуся завжди чекає на нас і обов'язково готує що-небудь смачненьке. Але для мене найсмачнішим є паски моєї бабусі. Паски — обов'язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди їх ставить у центрі стола на невеличкому вишитому рушничкові.
Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини.
Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві.
Як відомо не завжди потрібно слухати те, що тобі радять інші. Адже ніхто крім самої людини не може порадити зробити щось правильно або виідно. Тим паче у учасному суспільстві люди роблять все на власну користь і їхні поради,можуть спричинити ще гірші наслідки. Я вважаю,що потрібно висловлювати дійсно важливі речі лише в тому випадку,коли людина впевнена у своїй правоті.Адже інколи те,що ви скажете, може дійсно принести шкоду людині. Є дуже правильна приказка : " Сім раз відмір,а один відріж". Саме так і потрібно чинити. Замислюйтесь над тим ,що ви говорите і нехай це буде,щось розумне,адже слово не горобець,вилетить не спіймаєш
Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини.
Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві.
Тим паче у учасному суспільстві люди роблять все на власну користь і їхні поради,можуть спричинити ще гірші наслідки.
Я вважаю,що потрібно висловлювати дійсно важливі речі лише в тому випадку,коли людина впевнена у своїй правоті.Адже інколи те,що ви скажете, може дійсно принести шкоду людині. Є дуже правильна приказка : " Сім раз відмір,а один відріж".
Саме так і потрібно чинити. Замислюйтесь над тим ,що ви говорите і нехай це буде,щось розумне,адже слово не горобець,вилетить не спіймаєш