Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, до людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на до свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.
Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, до людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на до свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.
-Привіт Василько!
-Привіт Ромко!
-Говорили що ти надумав їхати до Києву на мотофестиваль?
-Так,звичайно , я давно мріяв!
-А ти в батьків питав?Вони дозволили тобі?
-Хее..я вже самостійний! Я вирішив що поїду, знаю що батьки не дозволять їхати,тому не питав!
-Хм.м..зрозуміло, але де ж ти візьмеш гроші на квиток?
-Та к я ж два місяці відкладав, та й назбирав.
-Я думаю що тобі краще запитати у батьків, не дай Боже щось станеться з тобою, а батьки навіть не довідуються цього!
-Та , що зі мною може статись?
-Наприклад вкрадуть гроші на вокзалі, або он скільки випадків що дитина не повернулась додому,а ти сам збираєшся їхати в таке велике місто!
-Так...напевно ти правий, сьогодні ж запитаю у батьків!