Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям. Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі… Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч. Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
/с'в'іджчит'/
с' - приголосний, м'який, глухий, язиковий, передньоязиковий, зубний, щілинний, свистячний
в' - приголосний, сонорний, напівпом'якшений, губний, губно-губний, щілинний
і - голосний, наголошений, переднього ряду, високого підняття
дж - приголосний, твердий, дзвінкий, язиковий, африкат, шиплячий
ч - приголосний, твердий, глухий, язиковий, африкат, шиплячий
и - голосний, ненаголошений, переднього ряду, середньо-високого підняття
т' - приголосний, м'який, глухий, язиковий, передньоязиковий, зубний, проривний