проверьте на ошибки
В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христова
Я звикла святкувати його з батьками, родичами, бабусею і дідусем. Мама ще з ранку починає приготування до Різдва у мене вдома починаються завжди зранку. Мама займається приготуванням різноманітних, смачних страв, і обов’язково готує кутю ще з дитинства мені бабуся розповідала що "чим багаче кутя тоді буде багаче рік"
В дитинстві з друзями ми ходили колядувати до наших родичів та друзів.Я знаю, що деякі діти мого віку все ж таки досі ходять колядувати по квартирах до чужих людей. Але я б соромилась це робити
В нашій родині прийнято дарувати подарунки один одному.
Вечері ми накриваємо на святковий стіл, стелемо святкову скатертину, а по сердені ставимо кутю і обов'язково за Українською традиції ставимо 12 страв це За церковними канонами, їх кількість відповідає числу апостолів, які брали участь у Таємній Вечері.
Бабуся ще мені розповідала, що є така традиція "Різдвяна зірка"
Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі.
Проте, перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб бува не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати.
До нас приходять родичі ми даруємо друг другові подарунки й сажаемось за стіл, всі між собою спілкуемось, а біля нас стоїть ялинка і в цей час чуємо, як діти та дорослі ходять колядують і співають пісні.
Дорослі розмовляють між собою, а в цей час ми з братами і сестрами йдемо кататися на санчатах і ліпити бабу снігову, а потім забігаємо в дім і дурачемочь між собою та смакуемо солодощі .
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Объяснение: Можеш і свого добавить)