Провидминяти
слово курча, очень

Якось у звичайнісінький спекотний літній день я почула за вікном незвично гучне цуценяче скиглення. Я збентежено вибігла на вулицю і побачила маленьке щеня біля свого дому. Саме-самісіньке воно сиділо під стінкою та дивилося на мене очима, сповненими благання та надії.
Важко навіть уявити, як і чому воно опинилося у моєму дворі. Я вирішила взяти його до себе та доглянути за виснаженою без води та їжі тваринкою. Батьки були не проти нового мешканця. Ми назвали цуценятка Семком. Так почалася моя найбільша літня пригода.
Вигодуваний песик після відпочинку став таким жвавим та грайливим, що я не мала ані хвилини нудьги до кінця канікул. Ми зранку до вечора бавилися з ним. Походи на річку стали ще веселіші, а друзі згуртувалися навколо нас із Семком у справжню міцну команду.
Для мене Семко став подією літа та улюбленцем, сподіваюсь, на довгі роки. Для нього ж наша зустріч, мабуть, стала подією цілого життя. Отак звичайне літо змінило наші життя: я знайшла собі вірного друга, а песик – дбайливу родину.

Подорож до Чернівців

- На канікулах ми поїдемо до родичів у Чернівці.  

- Я ще ніколи не була в Чернівцях. Там, напевно, дуже гарно.

- Так, Чернівці є старовинним містом, багате на історичні архітектурні пам'ятки.

- Я читала про славне минуле Чернівців. І люди там дуже співочі.

- Так. Тому Чернівці ще називають пісенною столицею України.  

- А ще я прочитала, що о 12 годині кожного дня на вежу ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі і відтворює мелодію безсмертної "Марічки".

- Це цікаво. Буду мати на увазі, щоб послухати.  

- Як повернешся з Чернівців, розповіси про все побачене там.

- Добре. Бувай!

- До зустрічі! Щасливої дороги!