провидминяйте на украинском числа 4,6,12,60​

 Більш за все мені подобається Новий рік. На новий рік ми купуємо ялику і ставимо її у своїй квартирі на найкращому місці. Пізніше ми її починаємо прикрашати. Достаємо ялинкові прикраси і прикрашаємо ялинку різними іграшками та дощиком. Прикрасивши ялинку, ми починаємо. готувати святковий стіл. Ми розрізаємо сир, ковбасу  та кладемо на тарілки, вносимо холодець, Батьки готують салат та печене. 
 Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості та приносять подарунки, багато солодощів та мандаринки.По телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення. Нарешті — 12 година. 
 Аж ось уже й ранок — ранок Нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
 Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.