2. Постать у білому - мовчазна, стояла проти вікна.
Наліг туман на воду й берега, густий і непрозорий.
Скелі здіймаються, ще неостиглі темні похилі)
Нащо літа молодії, веселі, дівочі?
Мати стала близько коло вікна, за серце взялася, слухає затурбована, а очі, як зорі, горять.
Доря стояв на порозі сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги негнучкі й грубі, як в слоненяти.
Осіннєє небо вже зайнялось світанком, і світанок поволі йшов у купе блідий, анемічний, непевний.
Дощ порснув йому в гаряче лице: густий та холодний .
На покуті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками.
По личку її сумному та жовтому раз по раз пробігали якісь смужки .
Незабаром і день настає: хмурий невеселий...
Сонце котилося в голубому небі по-весняному: м'яке, тепле й ласкаве.
3. Мріяв наш Славутич, ніжний і гримучий, не ділить єднати край наш і віки.
Набуток рук і розуму усіх незліченних поколінь - історія України нерозривна неподільна.
Ще ж і божественна на світі є любов: пречиста й осяйна...
Отут душа моя сліпа й зухвала рости повинна в сивій материнці.
Його молодий, дзвінкий та гнучкий так і лився, так і розливався у сто крат тонів, заходив глибоко в душу тихою тугою, уражав серце лементом горя.
Веселий він їхав на нове місце і балакучий.
Веселий та говіркий він сміливо заводив розмову з кожним стрічним.
Пливе густе підхмар’я: високе та безкрає.
Червоних маків розгорівся ряд після дощу ласкавого й рясного.
І панує холодна зима: невблаганна і люта.
Останній сніг там бурий, там блакитний іще лежить в окопах і ярах.
Чесати, малювати, покарати, знайти, дізнаватися, відбирати, уникнути, розвиватися, постаратися, отримувати, понапікати, загородити, переписувати, віднайти, змиритися, одужати, підчитати, розуміти, оголошувати, вигадувати, допомагати, зважити.
Доконаний вид: покарати, знайти, уникнути, постаратися, понапікати, загородити, змиритися, одужати, зважити, віднайти
Недоконаний вид: Чесати, малювати, дізнаватися, відбирати, розвиватися, отримувати, переписувати, підчитати, розуміти, оголошувати, вигадувати, допомагати
2. Постать у білому - мовчазна, стояла проти вікна.
Наліг туман на воду й берега, густий і непрозорий.
Скелі здіймаються, ще неостиглі темні похилі)
Нащо літа молодії, веселі, дівочі?
Мати стала близько коло вікна, за серце взялася, слухає затурбована, а очі, як зорі, горять.
Доря стояв на порозі сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги негнучкі й грубі, як в слоненяти.
Осіннєє небо вже зайнялось світанком, і світанок поволі йшов у купе блідий, анемічний, непевний.
Дощ порснув йому в гаряче лице: густий та холодний .
На покуті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками.
По личку її сумному та жовтому раз по раз пробігали якісь смужки .
Незабаром і день настає: хмурий невеселий...
Сонце котилося в голубому небі по-весняному: м'яке, тепле й ласкаве.
3. Мріяв наш Славутич, ніжний і гримучий, не ділить єднати край наш і віки.
Набуток рук і розуму усіх незліченних поколінь - історія України нерозривна неподільна.
Ще ж і божественна на світі є любов: пречиста й осяйна...
Отут душа моя сліпа й зухвала рости повинна в сивій материнці.
Його молодий, дзвінкий та гнучкий так і лився, так і розливався у сто крат тонів, заходив глибоко в душу тихою тугою, уражав серце лементом горя.
Веселий він їхав на нове місце і балакучий.
Веселий та говіркий він сміливо заводив розмову з кожним стрічним.
Пливе густе підхмар’я: високе та безкрає.
Червоних маків розгорівся ряд після дощу ласкавого й рясного.
І панує холодна зима: невблаганна і люта.
Останній сніг там бурий, там блакитний іще лежить в окопах і ярах.
Пташечки в гаю щебечуть щасливі та веселі.
Он чатує сокіл жвавий і хоробрий.
Біжить дорога, в’ється невесела.
Кличе дорога легка і крута.
Дорога стелиться ясна і безупинна.
Сделай "Лучшим ответом" заюш;)