Пунктауційної помилки пропущено в речені А.І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб
Б.А він теж усіх обнімав,цілував,і не втримавшись,на радощах таки заплакав
В.Подвір'я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли на ньому там і там
Г.Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем,і на воду сповзає дядькова тінь​

1. Затвердити та ввести в дію з 1 листопада 2010 року

Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі

речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна

органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій

редакції), надалі за текстом - Інструкцію про речові докази в

редакції 2010 року, що додається.

2. З цього часу вважати такою, що втратила чинність,

Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі

речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна

органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджену

13.05.2004 Генеральною прокуратурою України (N 05/1-139 окв.),

Верховним Судом України (N 96), Державною судовою адміністрацією

України (N 60/04), Міністерством внутрішніх справ України

(N 5386/мн), Службою безпеки України (N 6/2960) та Державною

податковою адміністрацією УкраїниНаправити Інструкцію про речові докази в редакції

2010 року для використання в практичній діяльності органами

дізнання, досудового слідства та суду - до Генеральної прокуратури

України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ

України, Служби безпеки України Державної податкової адміністрації

України, а також до Державної судової адміністрації України,

Національного банку України, Міністерства фінансів України та

Державного комітету України з питань контролю за наркотиками. Керівникам відповідних структурних підрозділів органів

прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції,

а також керівникам апаратів судів організувати вивчення Інструкції

про речові докази в редакції 2010 року співробітниками на місцях,

створити всі необхідні умови для забезпечення вилучення, обліку,

зберігання і передачі речових доказів, цінностей та іншого майна,

що вилучається у кримінальних справах, у суворій відповідності до

вимог чинного законодавства та даної Інструкції.

Генеральний прокурор України О.Медведько

Міністр внутрішніх справ

України А.Могильов

Голова Державної податкової

адміністрації України О.Папаіка

Голова Служби безпеки України В.Хорошковський

Виконувач обов'язків

Голови Верховного Суду України К.Кравченко

Голова Державної судової

адміністрації України

Объяснение:

Сама написала 100%

на скопіювала

Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.