Пунктуаційний розбір тексту:
Щодня прокидаючись, він ішов до кімнати, у якій було безліч масок. Вони висіли на стінах, лежали, розкидані, на дивані, на туалетному столику, на підлозі й навіть на підвіконні. Маски були різні: глиняні, пластмасові, паперові, залізні й дерев’яні. «Візьму оцю, — подумав, укотре руки до глиняної личини, — вона найбільш правдива, бо натуральна». Носив її цілий день, але глиняна маска була незручна, якась важка
Житла в Україні споруджували найрізноманітніші.
Та символом України стала біла хата. Чепурними боками пишалася вона серед зелені вишневих садочків. Внутрішній кут такої хати з одного боку від вхідних дверей займала вариста піч. По діагоналі влаштовували покуть. Тут розміщувалася божниця, на поличці стояли образи. Їх прикрашали вишиваними рушниками.
Уздовж бічної стіни під іконами ставили стіл. Біля столу розміщували довгу дерев’яну лаву. Збоку від стола знаходилася скриня. Між піччю та бічною стіною будувався дерев’яний настил на стовпчиках. Це був піл.
У протилежному від печі кутку, часто біля дверей або над ними, розміщувався мисник. Це були полиці або невелика шафка для посуду.
Привабливий вигляд оселі позначався і на характері членів родини, на їхніх стосунках (За В.Супруненком: 113 сл.).