1. "Ти – єдиний промінець у моєму житті", – ніжно ла мати. 2. "Певна річ!" – запевнив хлопець. 3. "Дивно, як я тебе не помітила?" – запитала подругу, яка невинно стенула плечима. 4. Катерина знічено усміхнулася: "Ти ж моя сестра". 5. Стрімголов помчали вниз пагорбом, радісно вигукуючи: "Канікули!" 6. Я почервоніла і опустила голову, коли мене запитали: "Ти вивчила вірш?" 7. "Ті школярі", – писав Сухомлинський, – "які мало читають, дуже поверхово оволодівають знаннями". 8. "Господи, невже таке буває?" – подумала вона, а вголос лиш сказала: "Це справжнє диво".
Р.в.: школярика
Д.в.: школярику
Зн.в.: школярик, школярика
Ор.в.: школяриком
М.в.: у школярика, на школярику
Н.в.: робітник
Р.в.: робітника
Д.в.: робітнику
Зн.в.: робітник, робітника
Ор.в.: робітником
М.в.: у робітника, на робітнику
Н.в.: секретар
Р.в.: секретаря
Д.в.: секретарю
Зн.в.: секретар, секретаря
Ор.в.: секретарем
М.в.: у секретаря, на секретареві
Н.в.: тінь
Р.в.: тіні
Д.в.: тіні
Зн.в.: тінь
Ор.в.: тінню
М.в.: у тіні, на тіні
Н.в.: площадь
Р.в.: площаді
Д.в.: площаді
Зн.в.: площадь
Ор.в.: площаддю
М.в.: у площаді, на площаді
Н.в.: місто
Р.в.: міста
Д.в.: місту
Зн.в.: місто
Ор.в.: містом
М.в.: у місті
2. "Певна річ!" – запевнив хлопець.
3. "Дивно, як я тебе не помітила?" – запитала подругу, яка невинно стенула плечима.
4. Катерина знічено усміхнулася: "Ти ж моя сестра".
5. Стрімголов помчали вниз пагорбом, радісно вигукуючи: "Канікули!"
6. Я почервоніла і опустила голову, коли мене запитали: "Ти вивчила вірш?"
7. "Ті школярі", – писав Сухомлинський, – "які мало читають, дуже поверхово оволодівають знаннями".
8. "Господи, невже таке буває?" – подумала вона, а вголос лиш сказала: "Це справжнє диво".