Чудова пора осінь… це й час навчання, й відпочинку. вже минув тиждень, а ніби ще вчора ми (учні 8-б , 8-г, 9-б та 10 – в ) захоплювалися крає міст хотин та кам’янець-подільській. це те місце, де ічно збігаються 3 області: хмельницька, тернопільська та найменша чернівецька, де протікає річка збруч. першою зупинкою нашої екскурсії було невеличке містечко кривче, де одне з природних див, яким пишається тернопільщина – «кришталеві печери». вхід до неї міститься на крутому схилі долини, вище від русла річки циганка на висоті 60-70 м. довжина її ходів – 23 км. ми потрапили в загадковий світ підземелля. де, проходячи крізь вузькі тунелі і печери, в коридорі чудес нам з’являлися перші дива – на стінах іскристо-переливалися кристали. на нашому маршруті траплялися чимало каміння химерної форми, такі як : буйвол, сова, змія, орел, крокодил та інші. ця печера залишила надзвичайно позитивні спогади, ми були задоволені побачивши все це на власні очі. другою зупинкою нашої екскурсії було м. хотин. це місто-фортеця, яке розташувалося на узбережжі р. дністер. фортеця вразила нас своїми неприступними мурами та надзвичайними крає. побувавши там, ми ніби поринули у середньовіччя. захоплюючі розповіді екскурсовода про історичні факти міста хотин, зацікавили нас найбільше, про відому хотинську битву між поляками та литовцями за річ посполиту, що відбулася о першій половині хіх ст.. об’єднання польського королівства і великого князівства литовського в одну державу відбулося у 1569р. на спільному сеймі представників привілейованих станів обох країн. першого липня унію було підписано. а битву завершено. після розповідей екскурсовода ми, мали вільний час, щоб розглянути краєвиди, купити сувеніри, зробити фотографії на пам’ять. останньою зупинкою нашої екскурсії був кам’янець – подільский. там ми прогулялися вуличками старого міста, відвідали католицьку церкву, ратушу та знамениту фортецю, що відноситься до семи чудес україни . погода цього краю нас зустріла привітно, сповнені емоцій і вражень ми повернулися до києва.
Що ж важливіше наполегливість чи скромність? на мою думку дві риси важливі адже якщо людина буде заннадто скромною їй може бути важким прийняття важливих рішень а з занадто наполегливою людиною спілкування може бути не дуже приємним.почнемо зі скромності. ця риса вважається показником ввічливості, вихованості і хороших манер. зі скромною людиною простіше спілкуватись, вона ніколи не нагрубить і не образить товариша, знайомого або просто перехожого. така людина завжди і підтримає і ніколи не поставить себе вище інших. наполегливість також хороша риса. наполегливим людям простіше приймати сладні рішення. така людина завжди буде іти до своєї мети і дотримуватись своєї думки незважаючи ні на що. також якщо ця людина відмовилась від якоїсь пропозиції то сперечатися з нею марно. якщо такій людині запропонували щось що може зашкодити іншими і сказали якщо цього не зробиш будеш слабаком, їй легше відмовитись.на мою думку дві риси важливі і немає зайвої
