речення
А Але він не пішов а знайшов у паркані дірку і вліз із завулка у власний город.
Б Городець був такий, як і колись, — порослий дрімучим лісом соняшників, кукурудзи; посередині глибока межа.
В під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни.
Г Хвилини летіли непомітно – і в кожного на серці було так, як колись, — сонячно, легко, радісно.
Д І тішилась мати, стара Чумачиха.
2. 14. Позначте речення зі складеним іменним присудком
А Сизою смугою криги перед нами закрутився Збруч (Б. Ант.-Дав.).
Б Зблизька вони були не такими вже й схожими на тих персонажів, яких уособлювали (Ю. Андрухович).
В Щось там діялося нове – якась метушня, паніка, колотнеча (Ю. Андрухович).
Г Ти так на мене не зиркай, я… теж українець! (Ю. Андрухович).
Д – Мусимо визнати, що ми на порозі катастрофи (Ю. Андрухович).
3. Виділені слова є присудком у реченнях
А На нього, щоправда, кілька разів полювали, та він чи (надто спритний(, чи (такий уже хитрий) (Ю. Винничук).
Б Грицько був красень. Очі – (як терночки) (Л. Костенко).
В Але все (має свій кінець) (Ю. Винничук).
Г Я за той час поскидав у підвал все, що (може) свідчити проти нас (Ю. Винничук).
Д На п’ять воріт (зачинена) Полтава ховає очі в тихі явори (Л. Костенко).
