Речення І слова не можна було зрозуміти: такий зчинився гамір є:
А Б складнопідрядним
В складносурядним
Г безсполучниковим
Д складним реченням з різними видами зв’язку
7. Тире треба поставити між частинами речення (окремі розділові знаки пропущено)
А Ані шелесту не було чути ані колихання не було помітно
Б Сива пелена заслала поле й ця пелена схожа на м'якенький, розсіяний у повітрі попіл.
В Сулима подав знак і війська приготувалися до штурму
Г Сонця на землі не було але вгорі, у небі, жайворонки були вже золотими.
Д Микола замовк а думка його не замовкла.
8.Якщо зміст обох частин безсполучникового складного речення зіставляється, то між ними ставиться:
А тире
Б двокрапка
В крапка з комою
Г кома
Д кома і тире
9.Кому Не потрібно ставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)
А Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні.
Б Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.
В Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.
Г Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.
Д Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.
10.Кому треба поставити в складносурядному реченні
А Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.
Б Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько.
В Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.
Г Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну.
Сьогодні шанування старшого покоління, на превеликий жаль, не є популярним чи модним. Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України. Багато художніх творів вчать нас шанобливому ставленню до старшого покоління, повазі до пращурів, але чомусь сьогодні скрізь ми бачимо зворотнє, неповагу і зневажання.
Шанування старості в основі своїй має повагу та уважність до людини, її потреб, віку та того факту, що завдячуючи їй ми маємо наше сьогодення.
Шанування до людини народжується в родині, плекається в школі та знаходить свою реалізацію в суспільних відносинах. На жаль, сьогодні в дуже невеликому числі українських родин вчать дітей, як шанобливо ставитися до старших людей. Сучасне телебачення зовсім ігнорує цю потребу в вихованні у молодого покоління шанування до старших людей. Коли подивишся, як поводяться у транспорті, в чергах зі старими людьми, то стає соромно за українців, за націю з віковими традиціями і культурою.
На жаль, ставлення держави до старшого покоління також показує їх повну зневагу цими дорогоцінними людьми. І поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго нам прийдеться вчитись на власних помилках.
Я проти існуючої в суспільстві думки про те, що стара людина - неповноцінна. Бо старіє тільки тіло, а душа завжди молода. Я вважаю, що треба більше звертатись до людей похилого віку, вони наймудріші люди нашого суспільства. Треба створити клуби для людей похилого віку, дати їм заняття по душі, допомагати їм щоденно
Вікова мудрість вчить,"що посієш, то і пожнеш". І тому наше сьогоднішнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо ми шануємо старість, наші діти будуть шанувати нас. І не треба потім на когось нарікати, бо тільки шанування народжує шану і повагу.
Зрештою, все повинно змінитись. Повага і шана повинні повернутись в наші родини, на нашу землю, бо без цього ми ніколи не будемо гідними свого краю, своїх пращурів, величного майбутнього.
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.