Речення з приймеником що пишется через дефіз
з-під, із-за, з-поміж, з-перед, з-понад, з-над​

~Соловейко на калині то

затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).

~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).

~Зима стояла мрійно до

пори. (підмет - зима, присудок - стояла).

~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).

~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).

~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).

~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).

~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).

~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).

~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).

~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).

Українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. Прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. Для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. Синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. Проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. Досить часто перевагу віддають якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. Причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування.