Нас зустрів величезний вокзал. А коли ми зайшли до станції метро, нашому подиву не було меж. Ескалатор, підземна залізниця та станції, які відрізняються одна від одної – нас вражало все! В столиці багато визначних місць, які варто побачити, але звичайно ж все за один день обійти неможливо.
Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому нас насамперед повезли до Києво-Печерської Лаври. Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували наші душі. Нам пощастило, ми були присутні на поминальній службі-молебні за загиблими під час голодомору в 1933 році. Там же ми побували у нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Кажуть, що тут похований Нестор-літописець. Здається, це місце пронизане давниною. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від буденних проблем та знаходиш гармонію.
А ще на території Лаври є багато музеїв. В одному з них, музеї мініатюри Миколи Сядристого, ми побували. Тільки у цьому музеї можна побачити унікальні твори, що вражають талантом творця, точністю виконання й, звичайно ж, розмірами. Мікромініатюри, представлені в колекції музею, розширюють звичні уявлення про межі людських можливостей, захоплюють не тільки красою, величиною, але й генієм автора. Серед мікромініатюр, виставлених у музеї, практично кожна унікальна й неповторна. Наприклад, троянда у волосині, підкована блоха, найменший у світі діючий електромотор, караван верблюдів у вушку голки, портрет Юрія Гагаріна, вирізаний з тернової кісточки, балалайка в маковій росинці, найменша у світі скрипка та найменший напис, зроблений руками людини – автограф на торці волосини. Цей музей нікого не залишив байдужим і здивував не лише дітей, а й дорослих.
Відвідавши Києво-Печерську Лавру, ми вирушили в бік Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва. ( До речі, металевий каркас монументу зроблений з неіржавіючої сталі, виплавленої в Запоріжжі.) Не залишили байдужими нас скульптурні композиції "Форсування Дніпра", "Передача зброї" та чаша "Вогонь слави". Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги радянського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. З цікавістю розглядали ми фото, документи та інші музейні реліквії, розміщені в 16 залах загальною площею 5 тис. кв. метрів, що налічують понад 15 тисяч музейних експонатів. Важко передати епоху того часу і все, через що пройшли люди …
Одного дня , коли в усіх дітей були канікули , Юрко , Івась та Катруся вирішили піти на пікнік . Неподалік від села був дубовий лісок . Подекуди траплялася ліщина та опеньки . Друзі взяли із собою кошик і вирушили у похід . У кошику були рум'яні яблука , вода із джерела та смаколики . Ідучи великою стежкою , вони побачили маленьке оленятко . Воно лизало грудку солі , яку тут поклав лісник . Діти хотіли було підійти ближче , проте тварина злякалася і втекла далеко в ліс . Найбільше зустріччю була здивована дівчинка , оскільки раніше вона не бачила оленів .
Друзі перекусили на квітучій поляні та збиралися іти до дому .
Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому нас насамперед повезли до Києво-Печерської Лаври. Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували наші душі. Нам пощастило, ми були присутні на поминальній службі-молебні за загиблими під час голодомору в 1933 році. Там же ми побували у нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Кажуть, що тут похований Нестор-літописець. Здається, це місце пронизане давниною. Києво-Печерська Лавра заворожила нас своїм масштабом, величчю, вишуканістю. Атмосфера у цьому місці надзвичайна. Тут ти відволікаєшся від буденних проблем та знаходиш гармонію.
А ще на території Лаври є багато музеїв. В одному з них, музеї мініатюри Миколи Сядристого, ми побували. Тільки у цьому музеї можна побачити унікальні твори, що вражають талантом творця, точністю виконання й, звичайно ж, розмірами. Мікромініатюри, представлені в колекції музею, розширюють звичні уявлення про межі людських можливостей, захоплюють не тільки красою, величиною, але й генієм автора. Серед мікромініатюр, виставлених у музеї, практично кожна унікальна й неповторна. Наприклад, троянда у волосині, підкована блоха, найменший у світі діючий електромотор, караван верблюдів у вушку голки, портрет Юрія Гагаріна, вирізаний з тернової кісточки, балалайка в маковій росинці, найменша у світі скрипка та найменший напис, зроблений руками людини – автограф на торці волосини. Цей музей нікого не залишив байдужим і здивував не лише дітей, а й дорослих.
Відвідавши Києво-Печерську Лавру, ми вирушили в бік Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З перших хвилин перебування на території музею нас вразила велич монументу Батьківщина-мати, який видно практично з будь-якого кутка Києва. ( До речі, металевий каркас монументу зроблений з неіржавіючої сталі, виплавленої в Запоріжжі.) Не залишили байдужими нас скульптурні композиції "Форсування Дніпра", "Передача зброї" та чаша "Вогонь слави". Головний експозиційний музей розкрив перед нами всю історію Другої світової війни, історію перемоги радянського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, показав всю жорстокість, з якою винищувався наш народ. З цікавістю розглядали ми фото, документи та інші музейні реліквії, розміщені в 16 залах загальною площею 5 тис. кв. метрів, що налічують понад 15 тисяч музейних експонатів. Важко передати епоху того часу і все, через що пройшли люди …
Одного дня , коли в усіх дітей були канікули , Юрко , Івась та Катруся вирішили піти на пікнік . Неподалік від села був дубовий лісок . Подекуди траплялася ліщина та опеньки . Друзі взяли із собою кошик і вирушили у похід . У кошику були рум'яні яблука , вода із джерела та смаколики . Ідучи великою стежкою , вони побачили маленьке оленятко . Воно лизало грудку солі , яку тут поклав лісник . Діти хотіли було підійти ближче , проте тварина злякалася і втекла далеко в ліс . Найбільше зустріччю була здивована дівчинка , оскільки раніше вона не бачила оленів .
Друзі перекусили на квітучій поляні та збиралися іти до дому .