Скласти доповідь на тему "Наші рідні потребують нашої уваги" пропоную так: З раннього дитинства нас оточують рідні люди, які піклуються про нас та наше здоров'я. Це матуся з татусем, бабусі та дідусі, тітки та дядьки. Вони переймаються нашим фізичним та душевним станом, допомагають у скрутну хвилину. Ми, бувши маленькими, бігли до матусі з найменшими неприємностями - розбитими колінками чи сваркою з найліпшим другом. І вона віддавала всю себе, підтримуючи та лікуючи нас. З полином часу більшість втрачає зв'язок з близькими людьми, яким ми були такі дорогі. А вони мовчки терплять і ковтають ці образи, бо, знову ж таки, для них наш добробут є основним. Не варто забувати рідних та близьких навіть у прості будні. Згадаймо про бабуню та дідуся, які робили все для нашого щастя. Зателефонуймо їм, спитаймо про їхнє здоров'я та життя. А як часто ми стали спілкуватись з батьками? Дні йдуть, перше місцо починають посідати друзі. Та більшість вже забуває все те, що мама з татом робили для нас. Спитаймо їх, як минув їх день, що цікавого сталось на роботі, що їх турбує і що болить. Адже це зовсім не важко! Цінуймо близьких та пам'ятаймо, що наші рідні потребують нашої уваги!
Розмова двох дівчат
- Прівіт, Машо!
- Привіт Сашо! Ти ходила учора з класом у кіно?
- Так, звичайно. Дивна назва: " Навчання, кохання, кінь'... Др чого тут кінь?
- Я теж не можу зрозуміти назву.
- Тобісподобався цей фільм?
- Не дуже.
- Чому?
- Я не дуже люблю мелодрами. А тобі як фільм? Сподобався?
- Мені сподобався. А ти знаєш,що його знімали у Швеції.
- Так. Хто це міг не знати?
- Не пощастило тим, хто не пішов у кіно! Вони потім будуть це відпрацьовувати влітку.
- Як?
- Мити вікна, підлогу та інше.
Дзвінок
- Ало. Так я вже йду. Добре куплю! Бувай!
Розмова дівчат
- Добре, Машо, бувай!
- Бувай, Сашо!
З раннього дитинства нас оточують рідні люди, які піклуються про нас та наше здоров'я. Це матуся з татусем, бабусі та дідусі, тітки та дядьки. Вони переймаються нашим фізичним та душевним станом, допомагають у скрутну хвилину. Ми, бувши маленькими, бігли до матусі з найменшими неприємностями - розбитими колінками чи сваркою з найліпшим другом. І вона віддавала всю себе, підтримуючи та лікуючи нас. З полином часу більшість втрачає зв'язок з близькими людьми, яким ми були такі дорогі. А вони мовчки терплять і ковтають ці образи, бо, знову ж таки, для них наш добробут є основним.
Не варто забувати рідних та близьких навіть у прості будні. Згадаймо про бабуню та дідуся, які робили все для нашого щастя. Зателефонуймо їм, спитаймо про їхнє здоров'я та життя. А як часто ми стали спілкуватись з батьками? Дні йдуть, перше місцо починають посідати друзі. Та більшість вже забуває все те, що мама з татом робили для нас. Спитаймо їх, як минув їх день, що цікавого сталось на роботі, що їх турбує і що болить. Адже це зовсім не важко! Цінуймо близьких та пам'ятаймо, що наші рідні потребують нашої уваги!