Робота з текстом.
Світ без матері – світ без радості
Споконвіку в Україні, як найвищу святість, люблять і шанують матір.
Мати - хранителька домашнього вогнища. Її поважають за мудрість,
шанують за відданість. Ніжності матері немає меж. Своєю щирістю й
любов'ю мати облагороджує світ. Тінню вкривається обличчя матері, коли в
дітей виникають проблеми. Гордістю світяться її очі, коли сини й доньки
виростають гідними людьми. Тож вклонися доземно своїй матері. Дорожи
матір'ю завжди. Вона довіку буде твоєю міццю й опорою.

*Прочитати текст.
*Виконати завдання.
I. Випишіть іменник мати та всі його форми, вжиті в тексті. Визначте
відмінки. Яких суфіксів набуває іменник мати в непрямих відмінках? Виділіть
ці суфікси. За потреби скористайтеся підручником.
II. Провідміняйте іменники святість, мудрість, відданість. Визначте
закінчення поданих іменників. За потреби скористайтеся матеріалом
підручника.
ІІ. У якому відмінку вжито в тексті слова радості, ніжності? Які в них
закінчення? Випишіть ці слова, вкажіть відмінок, виділіть закінчення. Яке
явище гається при відмінюванні цих слів? При потребі
скористайтеся матеріалом підручника.
​

   Твір на тему "Моя майбутня професія - учитель" пропоную скласти так:
   Я мрію стати учителем початкових класів. Я вважаю, що ця професія є благородною. Я дуже люблю маленьких діточок та знаю, що саме вчитель початкових класів закладає усі основи в ці маленькі голівки. Я мрію, як навчатиму дітей мови, літератури, математики. А як нам весело та цікаво буде на уроках праці та малювання! Я сподіваюсь стати гарним вчителем. Я розумію, що всі діти різні. Інколи мені буде дуже важко знайти підхід до кожного. Але я вдосконалюватиму свої навички. Я вірю в те, що мої уроки будуть цікавими та захопливими. Сподіваюсь, що моя мрія здійсниться.

Влітку берізки були гарними, тріпотіли зеленим листям, кожен прохожий дивувався красою цих дивовижних дерев. Але зараз прийшла осінь і змінили колір листочків берізки. Зараз вони не зелені, на деревцях з'являються червоні, жовті та коричневі фарби. Та й досі берези приголомшливо виглядають. Іноді, коли сумно, що скоро прийдеться розпрощатися зі своїми різнокольоровими листочками і зустрітися з зимніми холодами вони шепочуть шось ставку. А він у відповідь грає хвилями. Можна навіть здогадатися про що розмовляють вони. 
Та ось одного разу пробігав хлопчина біля берізок. І надряпав на стовбурі слова" тут був Микола" І потім подивився, помилувався своїм "шедевром" і побіг далі. Здавалося, нічого особливого, але бідна берізка почала плакати. Її було поранено. Подруги підтримували цю березу, але же не можна було нічого виправити, ці слова були вже написані. Тож бідній березі довелося страждати, хоч як ставок і інші берізки її не підтримували. Згодом, береза видужала і все було добре, а ось хлопчик, що нахабно скалічив деревце знову прийшов нв трй самий луг, забувши що зробив. Підійшовши до тієї самої берізки він побачив напис і згадав, що то зробив він. Иикола підійшов до берези, приклав руку і сказав " Вибач мене будь ласка , березо, я тоді був ще малий і не знав наскільки так я поранив тебе!" Берізка, почувши настільки щирі слова хлопця пробачила його. Та все одно запис залишився на стовбурі і кожного разу, коди береза дивилася на нього вона згалувалп черещ які стражлання довелося їй пройти.