Складіть складний план до цього твору Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність, чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
А хто тобі, Власе, дозволив тут рибу вудить? (виражається заборона). Здрастуйте, свахо і, що завітали (виражаеться радість). Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і як найпрозоріш тодi, коли ще зможеш дивитися в неї, не червоніючи (виражаеться докір). Горпино, роби так, як велять (виражається наказ). Геть, бузувіри! Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові! (виражаеться гнв, обурення). Доню, доню, гріх тобі (виражається докір). Просю тебе, сестричко, за стариу дружку (виражається прохання). Іване, брате, друже! Товаришу вірний! (виражаеться радість). Ні, сестрице моя, ніяке зілля не загоїть мого горя (виражається біль). Ярино! Люба моя, квіточко моя, зоре моя! (виражаеться любов)
Объяснение:
Складіть складний план до цього твору Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність, чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
А хто тобі, Власе, дозволив тут рибу вудить? (виражається заборона). Здрастуйте, свахо і, що завітали (виражаеться радість). Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і як найпрозоріш тодi, коли ще зможеш дивитися в неї, не червоніючи (виражаеться докір). Горпино, роби так, як велять (виражається наказ). Геть, бузувіри! Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові! (виражаеться гнв, обурення). Доню, доню, гріх тобі (виражається докір). Просю тебе, сестричко, за стариу дружку (виражається прохання). Іване, брате, друже! Товаришу вірний! (виражаеться радість). Ні, сестрице моя, ніяке зілля не загоїть мого горя (виражається біль). Ярино! Люба моя, квіточко моя, зоре моя! (виражаеться любов)
Объяснение: