Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми. Розмовляемо близько й постійно з рідними в сім’ї. Говоримо епізодично з малознайомими й незнайомими людьми. А починаємо наше спілкування в родині. Зранку всі поспішають, у всіх членів сім’ї різний настрій. Тут і стає перед людиною екзамен на вміння розмовляти. Справді, вихована людина, яка поважає близьких, не демонструватиме свого невдоволення. У сім’ї добре видно, які ми насправді. Тому не слід забувати про «чарівні слова», яких нас учать батьки з дитинства. У сім’ї в постійній розмові з близькими ми дістаємо перші уроки правильної поведінки. Саме в ній, серед рідних, треба бути душевно тоншим і добрішим. Цього можна і треба вчитися.
На мою думку, справжнім другом можна вважати того, хто надійний і щирий з тобою. Кому можна довіряти таємниці і бути впевненим, що не підведе. Чия до завжди прийде, коли буде потрібно. Це той, хто щиро радіє твоїм успіхам, а не заздрить тобі. З ким цікаво, є спільні інтереси і захоплення, ось чому нема часу нудьгувати. Хто хвилюється, коли ти хворієш чи у тебе якісь невдачі і котрий завжди знайде час, щоб подзвонити чи провідати тебе. Справжні друзі ті, хто завжди швидко миряться після якихось непорозуміннь чи сварок, бо не можуть довго сердитися один на одного.
Недарма кажуть, що щасливий не той, хто має багато друзів, а той у кого є справжній друг.
У сім’ї добре видно, які ми насправді. Тому не слід забувати про «чарівні слова», яких нас учать батьки з дитинства. У сім’ї в постійній розмові з близькими ми дістаємо перші уроки правильної поведінки. Саме в ній, серед рідних, треба бути душевно тоншим і добрішим. Цього можна і треба вчитися.
Недарма кажуть, що щасливий не той, хто має багато друзів, а той у кого є справжній друг.