Усе частіше в освітянській спільноті доводиться чути термін «academic integrity» або ж «академічна доброчесність». Шкода, що більшість української молоді просто не розуміє значення цих слів. Годі й мовити про їх впровадження як інструменту забезпечення якості освіти.
Тінейджер із базовими знаннями англійської скаже, що витоки цієї концепції йдуть із заходу. І ця думка не буде хибною, адже в перекладі іменник integrity означає «довершеність, повнота, цілісність». У поєднанні з прикметником academic отримуємо ознаку належності до школи чи університету, процесів навчання та мислення.
Міжнародний центр академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики, Університет Клемсон в Південній Кароліні, розробив документ “Фундаментальні цінності академічної доброчесності”. За цим підходом, академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти шістьом фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності.
Порушенням академічної доброчесності вважається:
•академічний плагіат– оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
•Фабрикація– фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
обман– надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
списування– використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
•Хабарництво– надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.
Начебто нічого складного. Але чомусь проблема академічної недоброчесності є актуальною для української освіти. Більшість учасників навчального процесу визнають, що прояви нечесності й корупції мають місце, але визнавати їх системними проблемами адміністрації ВНЗ не готові. Основною причиною, безумовно, є необізнаність нашої молоді, хибне розуміння цінностей.
Задля вирішення цих проблем було створено Проект Сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP project). Його розпочали Американські ради з міжнародної освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства США. Проект охопив 10 українських університетів – із різних регіонів і з різними характеристиками. Звичайно, для разючих змін цього недостатньо, проте вже сформувалася група студентів, яка чітко розуміє актуальність, цінність та корисність доброчесності загалом, а тим більше академічної, і поширює ці ідеї. Усі ми хочемо в Європу, охоплені ідеєю вестернізації. Та чи можлива вона без фунтаментально важливих змін у ставленні до освіти? Безперечно, ні.
Моє основне захоплення - читання книг. Воно вдоволено простий, наприклад, я люблю читати некласичну літературу. Це є одним з основних моїх захоплень
Я приведу прізвища моїх улюблених авторів: Сергій Лук'яненко, Роджер Желязни, Джоан Роулинг, Євгеній Гуляковский, Имуществ Рид, Гербер Уельс, Джон Беданкур, Кир Буличев, і інші. Найчастіше читаю фантастику, хоча й книги інших видів читаю з більшим задоволенням. Мої улюблені добутки (одне або два в автора, інші чомусь не подобаються або в нього більше немає відомих і продаваних книг): Василь Орєхов «Лінія Вогню», «Зона Поразки»; Роман Глушков «Холодна Кров»; Олександр Бушков цикл «Полювання на Піранью».
«Безвихідних положень не існує в принципі. Відповідно до однієї з легенд Зони, саме це сказав Ред Шухов своїм супутникам за кілька митей до того, як вони замурували його живцем у підстави бетонного саркофага Четвертого енергоблоку...» - прочитавши цей уривок із книги Василя Орєхова «Зона Поразки» можна відразу зрозуміти всю «категорію» книг, які я коли-або прочитав або коли-небудь ще зроблю це
У середньому я прочитую по 25 книг у рік, починаючи з 11 років. На цьому ґрунті я навіть «втратив» собі зір, хоча прочитання книг допомагає вільніше спілкуватися. Багато хто скажуть, що фантастика ніяк не годиться для розширення кругозору й інших корисних якостей, які дають нам класичні добутки. Я дозволю не погодитися з такою думкою. Фантастику пишуть письменники світового рівня, прочитання книг, де основна частина - вимисел - дає великий стимул розвитку уяви.Так будь-яка книга, у тому числі й фантастика, мають який-небудь повчальний зміст для одного читача або для всього людства, хоча глобальна й різка зміни в житті цілого покоління доступні тільки в главах фантазерів і в них книгах.Читання фантастичної літератури - моє захоплення.
Усе частіше в освітянській спільноті доводиться чути термін «academic integrity» або ж «академічна доброчесність». Шкода, що більшість української молоді просто не розуміє значення цих слів. Годі й мовити про їх впровадження як інструменту забезпечення якості освіти.
Тінейджер із базовими знаннями англійської скаже, що витоки цієї концепції йдуть із заходу. І ця думка не буде хибною, адже в перекладі іменник integrity означає «довершеність, повнота, цілісність». У поєднанні з прикметником academic отримуємо ознаку належності до школи чи університету, процесів навчання та мислення.
Міжнародний центр академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики, Університет Клемсон в Південній Кароліні, розробив документ “Фундаментальні цінності академічної доброчесності”. За цим підходом, академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти шістьом фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності.
Порушенням академічної доброчесності вважається:
•академічний плагіат– оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
•Фабрикація– фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
обман– надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
списування– використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
•Хабарництво– надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.
Начебто нічого складного. Але чомусь проблема академічної недоброчесності є актуальною для української освіти. Більшість учасників навчального процесу визнають, що прояви нечесності й корупції мають місце, але визнавати їх системними проблемами адміністрації ВНЗ не готові. Основною причиною, безумовно, є необізнаність нашої молоді, хибне розуміння цінностей.
Задля вирішення цих проблем було створено Проект Сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP project). Його розпочали Американські ради з міжнародної освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства США. Проект охопив 10 українських університетів – із різних регіонів і з різними характеристиками. Звичайно, для разючих змін цього недостатньо, проте вже сформувалася група студентів, яка чітко розуміє актуальність, цінність та корисність доброчесності загалом, а тим більше академічної, і поширює ці ідеї. Усі ми хочемо в Європу, охоплені ідеєю вестернізації. Та чи можлива вона без фунтаментально важливих змін у ставленні до освіти? Безперечно, ні.
Моє основне захоплення - читання книг. Воно вдоволено простий, наприклад, я люблю читати некласичну літературу. Це є одним з основних моїх захоплень
Я приведу прізвища моїх улюблених авторів: Сергій Лук'яненко, Роджер Желязни, Джоан Роулинг, Євгеній Гуляковский, Имуществ Рид, Гербер Уельс, Джон Беданкур, Кир Буличев, і інші. Найчастіше читаю фантастику, хоча й книги інших видів читаю з більшим задоволенням. Мої улюблені добутки (одне або два в автора, інші чомусь не подобаються або в нього більше немає відомих і продаваних книг): Василь Орєхов «Лінія Вогню», «Зона Поразки»; Роман Глушков «Холодна Кров»; Олександр Бушков цикл «Полювання на Піранью».
«Безвихідних положень не існує в принципі. Відповідно до однієї з легенд Зони, саме це сказав Ред Шухов своїм супутникам за кілька митей до того, як вони замурували його живцем у підстави бетонного саркофага Четвертого енергоблоку...» - прочитавши цей уривок із книги Василя Орєхова «Зона Поразки» можна відразу зрозуміти всю «категорію» книг, які я коли-або прочитав або коли-небудь ще зроблю це
У середньому я прочитую по 25 книг у рік, починаючи з 11 років. На цьому ґрунті я навіть «втратив» собі зір, хоча прочитання книг допомагає вільніше спілкуватися. Багато хто скажуть, що фантастика ніяк не годиться для розширення кругозору й інших корисних якостей, які дають нам класичні добутки. Я дозволю не погодитися з такою думкою. Фантастику пишуть письменники світового рівня, прочитання книг, де основна частина - вимисел - дає великий стимул розвитку уяви.Так будь-яка книга, у тому числі й фантастика, мають який-небудь повчальний зміст для одного читача або для всього людства, хоча глобальна й різка зміни в житті цілого покоління доступні тільки в главах фантазерів і в них книгах.Читання фантастичної літератури - моє захоплення.