Якби не жовте листя в садках, то можно було подумати, що на дворі літо.
У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.
До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.
Родим не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви .
Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства .
Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось,щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Все може статися. Селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об’єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об’єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». В крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.
Так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер’єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю?
Старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв’язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
А скільки захвату викликають чуттєві підписи на зворотньому боці, які іноді здаються наївними та дитячими!
Я люблю, щоб сонце гріло, щоб було усе гаразд.
Якби не жовте листя в садках, то можно було подумати, що на дворі літо.
У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.
До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.
Родим не пояснював Сиво-окові, що діється в полум "і, як народжується глина, на яку крізь соломинки, що вставлені в турячі роги, накраплювали співучі барви .
Коли ж обертаюсь я часом до криниці, яку сім 'я наша обожнювала, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку", яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства .
Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось,щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах
Объяснение:
Константин Ревин
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Все може статися. Селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об’єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об’єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». В крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.
Так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер’єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю?
Старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв’язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
А скільки захвату викликають чуттєві підписи на зворотньому боці, які іноді здаються наївними та дитячими!
Объяснение:
Константин Ревин